Олена Поліщук ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В ЗЗСО

Олена Поліщук

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В ЗЗСО

В роботі проаналізовано проблему організації навчання і виховання, психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, які розглядаються з позиції психологічних, педагогічних, організаційно-методичних вимог щодо організації роботи з ними. Звертається увага на ряд завдань, які постають під час інтеграції дітей з особливими потребами та наведені зразки роботи психолога щодо діагностування, психологічної підтримки, корекційної роботи з ними.

Ключові слова: інклюзія, інклюзивна освіта, психологічний супровід, освітній процес, самостійне життя, діти з особливими освітніми проблемами, діти з особливостями психофізичного розвитку.

Сьогодні педагогічна громадськість чи не найбільше обговорює проблему інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в єдину освітню систему загальноосвітньої школи.

Проблемами організації навчання і виховання, психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронату дітей з особливими освітніми потребами розглядаються з позиції психологічних, педагогічних, організаційно-методичних вимог щодо організації роботи з такими дітьми.

У своїх роботах вчені дійшли висновку, що робота з дітьми з особливими освітніми потребами має бути спрямована на організацію цілеспрямованої підтримки через надання психологічної, соціальної допомоги всіх учасників навчально-виховного процесу [6; с.11].

Процес інтеграції може вважатися повноцінним, якщо забезпечує три умови:

- навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;

- можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;

- розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації.

Реалізація цих умов потребує зламу стереотипів та оволодіння новими формами роботи всіма учасниками педагогічного процесу. Інтеграція дітей названої категорії у загальноосвітньому навчальному закладі потребує від працівників психологічної служби реалізації багатьох завдань. Так, до обстеження дитини у консультації психолог:

- вивчає особливості пізнавальної діяльності дитини;

- відображає необхідну інформацію у психолого-педагогічній характеристиці дитини.

Після обстеження дитини у консультації та визначення програми її навчання психолог:

- діагностує динаміку розвитку дитини під впливом відповідного корекційного навчання;

- обговорює з педагогом та батьками труднощі, що можуть виникати у процесі навчання;

- вивчає розвиток особистості дитини [15, с.6].

За результатами діагностики, відповідно до виявлених проблем у розвитку пізнавальної діяльності, спілкуванні та розвитку особистості будується корекційна робота з дитиною, що передбачає:

- розвиток та корекцію пізнавальних процесів, формування їх довільності;

- збагачення дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя і про певні взаємозв’язки між предметами та явищами;

- зміцнення працездатності дітей, їхнього вміння зосереджувати увагу і цілеспрямовано працювати;

- формування у дітей уміння ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати;

- корекція самооцінки як важливої рушійної сили формування особистості, розвиток комунікативних якостей;

- корекція емоційних порушень та патологічних рис характеру.

Розширити коло спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації можна виконуючи такі завдання:

- формування позитивного ставлення до себе;

- оптимізацію спілкування з однолітками, педагогами;

- заохочення до виявлення особистих пізнавальних інтересів дитини, її самостійності;

- допомога у професійному самовизначенні.

Реалізувати ці завдання можна шляхом розширення сфери соціальних контактів дітей із особливими освітніми потребами, а саме:

- сприяти відвідуванню та посильній участі цих дітей у шкільних святах, концертах, виставках, конкурсах дитячої творчості та інше;

- залучення волонтерів до роботи з особливими дітьми.

У результаті цього діти долучаються до всіх соціальних систем, структур, соціальних зв’язків, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття як особистості [15, с.6].

Найдосконаліша інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі не знімає проблеми психологічної роботи з батьками. Мета такої роботи насамперед полягає в тому, щоб допомогти їм прийняти реальні освітні потреби дитини і залучити їх до співпраці в її навчанні.

Практика показує, що батьки всіх категорій потребують допомоги практичного психолога у таких питаннях:

- вирішення конфліктних ситуацій, які виникають між батьками і педагогами;

- корекція ставлення всіх членів сім’ї до дитини з особливими потребами;

- підвищення психолого-педагогічної культури батьків.

Отже, усі напрямки роботи з дитячим і педагогічним колективом, а також із батьками в умовах інтегрованого навчання дітей, із особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі потребують розширення знань і практичних навичок практичних психологів та педагогів.

Одна з основних функцій системи освіти полягає в підготовці підростаючого покоління до самостійного життя. Але підготувати до самостійного життя здорову дитину і дитину з особливими потребами – різні речі. В нашій країні існує мережа спеціальних навчальних закладів. Для дітей, які потребують корекції розумового розвитку це допоміжна школа. Їх завданням є підготовка дітей з особливими потребами до самостійного життя та діяльності в соціальному оточенні у відповідності до суспільних норм.

Та не усі діти з особливими потребами навчаються у таких школах. Багато таких дітей переведені на інклюзивне навчання. Дана форма навчання дає дітям необхідні знання та формує життєво важливі вміння. Фахівці проводять корекційну роботу з учнями з метою розвитку компенсаторних механізмів, відновлення порушених психічних функцій, стимулювання подальшого психічного розвитку. Таким чином педагогічні працівники допомагають вихованцям стати повноцінними членами сім’ї та суспільства.

У рамках впровадження інклюзивної освіти в ЗЗСО особливої актуальності набуває вивчення питання організації соціально-психологічного супроводу дітей з особливими потребами в освітніх закладах.

Що ж мають на увазі під поняттям «діти з особливими потребами»?

Це діти, які через різні причини потребують посиленої уваги педагогів, діти, яких природа позбавила можливості на достатньому рівні сприймати світ й відчувати свою належність до нього внаслідок хвороби, вади чи патологічного стану.

У сучасному світі значно зросла кількість дітей з порушеннями нормального розвитку: якщо у середині XX ст. 60-70 % новонароджених були практично здоровими, то сьогодні до 40-50 % дітей мають певну схильність до змін у розвитку. Кількість дітей зі складними розладами розвитку за цей час майже не змінилася (4-5 %), однак значно збільшилася кількість дітей з «межовим» розвитком, він може бути наближений до нормального лише за умови правильного виховання і спеціального навчання.

До дітей із проблемами розвитку належать [3, с. 39]:

1. Діти з порушенням інтелекту (розумово відсталі).

2. Діти з відхиленнями у пізнавальному розвитку (із затриманням психічного розвитку).

3. Діти з порушеннями слуху.

4. Діти з порушеннями зору.

5. Діти з порушенням опорно-рухового апарату.

6. Діти з порушенням мовлення.

7. Діти з емоційними розладами, у тому числі з раннім дитячим аутизмом (хворобливим станом психіки).

8. Діти з порушеннями поведінки і діяльності.

9. Діти зі складними комплексними порушеннями.

У дітей з особливими потребами дуже часто спостерігають грубі різнобічні порушення психічної діяльності: пам’яті, уваги, мислення, мовлення, моторики, емоційної сфери. Однак після спеціальних вправ і занять ці діти можуть досягти непоганих результатів. Коло проблем таких дітей вимагає в основному втручання фахівців у галузі педагогіки та психології, тісного контакту із сім’єю.

На сьогодні у нашій державі намагаються законодавчо закріпити створення умов для рівного доступу до навчання всіх категорій дітей (інклюзивна освіта).

Втілювати це в практику тільки почали, але виникає досить багато питань які потребують роз’яснення. Деякі з них ми спробуємо розглянути далі.

Добре, якщо така дитина має навчатися за індивідуальною формою навчання і для цього надано всі необхідні документи. Це не нова форма роботи.

Найчастіше вчителів турбує питання навчання дітей з особливими потребами, які індивідуальної форми навчання отримати не можуть. На жаль, кількість таких дітей у загальноосвітніх школах значна.

Завдання психолога – раннє виявлення особливостей розвитку дитини, у першу чергу, з метою надання рекомендацій учителям і батькам, а також розробки корекційних програм для певної дитини з урахуванням її особливостей.

Значно складніше психологу проводити корекційну роботу, оскільки спеціальної програми не існує, а отже, не існує заздалегідь визначеного чіткого змісту корекції. Цей зміст зорієнтований лише загальною метою – послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку дітей з вадами інтелекту і подальший розвиток особистості дитини. Проте конкретні завдання корекційної роботи, її об’єкт, детальний зміст і методи кожного разу відрізнятимуться, оскільки залежатимуть від ланки навчального процесу і рівня розвитку учнів.

Завдання психолога, соціального педагога – допомогти налагодити взаємодію дитини, що має проблеми розвитку, з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Таким чином, супровід розглядають як цілісну діяльність, командну взаємодію (вчителів, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медпрацівників), у рамках якої можуть бути виокремленні три обов’язкових взаємопов’язаних компоненти:

1) систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини (тобто відповідність, з одного боку, тих вимог, які ставить перед дитиною школа, з іншого – особливостей розвитку школяра) та динаміки її психічного розвитку в процесі шкільного навчання;

2) створення соціально-психологічних умов для розвитку особистості учнів та їх успішного навчання;

3) забезпечення спеціальних соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, що мають проблеми в розвитку та навчанні.

Психологічний супровід дітей з особливими потребами передбачає:

1)проведення психологічної діагностики дітей;

2) надання психологічної підтримки педагогам;

3) психологічний супровід батьків;

4) корекційну роботу з дітьми, які мають проблеми розвитку [2].

Як показує багаторічний досвід роботи – тільки постійна стимуляція пізнавальної активності та створення умов для пізнавальної діяльності дітей з порушеннями розумового розвитку сприяє зменшенню різниці між відхиленнями та нормою та забезпечує в подальшому успішну інтеграцію таких дітей у суспільство.

У нашому колегіумі накопичено певний досвід роботи з такою категорією дітей. Нещодавно в нашому закладі було проведено психолого-педагогічний семінар з проблеми навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітній школі. Під час якого вчителі нашого закладу ділилися власним досвідом роботи з дітьми, що мають вади в розвитку, на уроках.

Ми знаємо, що організація навчання потребує добору вчителем мети, змісту і методів проведення уроку. З практики відомо, що визначення дидактичної мети і змісту не викликає у педагога труднощів, оскільки вони чітко окреслені у навчальних програмах кожного предмета, деталізовані і відповідно до них учитель добирає дидактичні методи і прийоми.

Учитель, проаналізувавши загальні та індивідуальні об’єкти корекції учнів, повинен уміти добирати на кожен урок відповідні корекційні завдання і розв’язувати не всю їх низку, а лише ті, що зумовлені дидактичною метою уроку й особливостями навчального матеріалу. На уроці розв’язують кілька корекційних завдань, решту в цей час не актуалізують. Проте на наступних уроках, відповідно до навчальних цілей й особливостями матеріалу, провідними стають інші корекційні завдання. Головне, щоб учитель проводив корекційну роботу в системі, щоб виділена ним певна ланка підпорядковувалася загальним корекційним цілям і була інтегрованою зі змістом навчального предмета.

Загальновідомо, що на уроці діти зі зниженими можливостями до навчання мають отримувати завдання, які б гарантували їм успіх у роботі. Для цього вчителю слід визначити найбільш сильну сторону в розумових здібностях учня та, спираючись на неї, запропонувати відповідні завдання. Успіх у виконанні навіть однієї справи зміцнює віру дитини у власні сили. У результаті до наступного завдання учень приступить уже з «передчуттям успіху».

Переживання радості успіху – необхідна умова продуктивної та позитивної навчальної діяльності.

В арсеналі педагога обов’язково повинні бути такі корекційні методи: наочні опори у навчанні; коментувальне керування; поетапне формування розумових дій; попереджувальне консультування зі складних тем.

Залежно від особливостей навчальної діяльності учнів з особливими освітніми потребами необхідно використовувати навчальні ситуації з елементами новизни, пізнавальності, спираючись на життєвий досвід дітей, а також посильне навчальне навантаження.

Вирішальна роль належить методу очікування завтрашньої радості, який часто використовують досвідчені педагоги.

Все це можливо реалізувати за умови особистісно-орієнтованого та диференційованого підходу в навчанні. Відомо, що індивідуальний підхід – важливий психолого-педагогічний принцип, що враховує індивідуальні особливості кожної дитини.

Видатні психологи та педагоги стверджують, що розвиток мислення учнів – одне з основних завдань учителя [7].

А основним завданням психологічної служби колегіуму є раннє виявлення особливостей розвитку дитини, з метою надання рекомендацій учителям і батькам, а також розробка корекційної програми для певної дитини з урахуванням її особливостей.

Для цього в колегіумі створено шкільну ПМПК, до якої входять завуч з НВР, практичний психолог, соціальний педагог та інші. Саме шкільна ПМПК відіграє важливу роль на діагностичному етапі.

Завданням якої і є раннє виявлення дітей з проблемами у навчанні.

Шкільна комісія:

ü           проводить первинне діагностичне обстеження;

ü           розробляє стратегію індивідуального підходу в навчанні;

ü           готує дітей, які потребують більш глибокої діагностики вузькими спеціалістами, документи на розгляд міської ПМПК, якій шкільна комісія безпосередньо підпорядкована;

ü           надає рекомендації батькам, учителям.

Аналіз результатів тривалого та різнобічного вивчення дитини з розладами навчально-пізнавальної діяльності дає змогу встановити взаємозв’язки між проявами труднощів у навчанні та системою факторів, які їх зумовлюють.

Основні критерії аналізу мають стати:

1) зміст цих розладів;

2) ступінь вираженості розладів;

3) типові чинники, що в процесі розвитку й виховання дитини зумовили ті чи інші порушення.

Вивчаючи історію розвитку дитини, з’ясовуючи причини та зв’язки між особливостями розладів її навчально-пізнавальної діяльності та дії певних біологічних чинників і умов виховання, необхідно мати відомості про [12]:

• здоров’я сім’ї в якій народилася дитина (батька, матері, можливе зловживання алкоголем, наркотиками, наявність братів і сестер та їхнє здоров’я, можливі відхилення в їхньому психофізичному розвиткові);

• особливості перинатального періоду розвитку обстежуваної дитини, перебіг вагітності матері та пологи;

• особливості розвитку від народження і в ранньому дитинстві (які хвороби перенесено, як часто дитина хворіла, особливості в ранньому віці порівняно з братами, сестрами: коли почала дитина тримати голову, брати в руки іграшки, сидіти, стояти, ходити, коли почала говорити і як швидко розвивалося мовлення);

• умови виховання в ранньому дитинстві (виховувалася вдома (ким?) чи відвідувала ясла, дитячий садок (з якого віку?). Як ставилася до відвідування дитячих закладів? Як спілкувалася з ровесниками, вихователями? Чи вміла гратися з дітьми, обслуговувати себе, виконувати доручення дорослих? Особливості засвоєння програми дитячого дошкільного закладу, чи були якісь негативні прояви поведінки?);

• готовність дитини до шкільного навчання (чи охоче пішла до школи, як спілкувалася з педагогами (вміння відповідати на запитання, емоційне ставлення), чи вміла рахувати, її стан готовності до формування навичок читання (знання букв, читання складів, окремих коротких слів), загальний розвиток, уміння користуватися правилами дитячих ігор, дотримувати правил поведінки на уроці. Якщо були певні труднощі, то які зміни відбулися з дитиною з часу вступу до школи і до моменту обстеження, які поглибились, як змінилося ставлення до відвідування школи);

• здоров’я дитини на момент обстеження (які хвороби перенесла перед вступом до школи і на що хворіє, наявність травм. Чи втомлюється дитина в школі? Чи має розпорядок дня вдома, якщо виконуються домашні завдання, хто контролює і допомагає).

Психологічне дослідження порушень психічних процесів та функцій дитини молодшого та середнього шкільного віку членами ПМПК здійснюється за схемою:

1) Дослідження розумової працездатності з виявленням показників гіпостенічної або гіперстенічної виснажуваності, труднощів включення у виконання завдання, фазових коливань працездатності.

2) Вивчення уваги – її обсягу, здатності дитини до довільної концентрації, розподілу та переключення.

3) Дослідження процесів запам’ятовування та відтворення. Психолог досліджує механічні та змістові, асоціативні запам’ятовування (різницю в їх успішності), вербальні та невербальні відмінності між можливостями самостійного відтворення або впізнання. Виявляється обсяг пам’яті та можливості тривалого утримування інформації.

4) Вивчення процесу сприймання (якщо виникає підозра щодо порушення цього процесу): зорового, фонематичного, сприйняття ритмічних послідовностей тощо.

5) Вивчення інтелекту, що іноді перетворюється на самостійне завдання, особливо таких станів, як розумова відсталість чи затримка психічного розвитку. У сфері інтелекту важливо виявити рівень розвитку вербального та невербального інтелекту, можливостей розвитку інтелекту в процесі навчання.

6) Дослідження особливостей мовлення може виступати як одне із завдань логопедичного обстеження.

7) Вивчення емоцій відіграє велику роль у виявленні причин тих чи інших особливостей поведінки дитини, дає змогу визначити її ставлення до світу. Обстежують такі особливості емоцій: переважний емоційний фон, наявність різних коливань емоцій, страхів, тривожності взагалі та шкільної особливо; схильність до концентрації негативних емоцій.

8) Дослідження особистісних якостей. Включає такі параметри, як провідна мотивація діяльності, самооцінка та ставлення до навколишніх, рівень домагань та його динаміка в разі успіху та невдачі, наявність внутрішньо-особистісних конфліктів та механізмів компенсації, реакції в стані фрустрації. У деяких ситуаціях бажано з’ясувати ознаки тривожності, страхів.

9) Невід’ємною частиною комплексного обстеження дитини є педагогічне вивчення, яке передбачає встановлення обсягу і якості набутих знань, умінь і навичок, виявлення труднощів, які проявляються в процесі оволодіння новими поняттями і видами діяльності, виявлення стану, за якого виникають труднощі, і тих умов, у яких ці труднощі можна подолати [12].

Отже, якість освітнього процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються і реалізуються потенційні можливості навчання та розвитку, кожної дитини, її індивідуальні особливості.

Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, поряд з ними в дитини завжди є резерви розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя. А також за умови ранньої діагностики та комплексної психолого-педагогічної корекції можна побачити результат у навчальній діяльності дитини.

Більшість вітчизняних досліджень свідчать, що дітям із особливими потребами можна допомогти при системній корекційно-педагогічній роботі з ними.

За умов адекватної та своєчасної корекції інтелектуальна діяльність дітей може досягати достатнього та високого рівня компенсації. Коригуюче навчання таких дітей здійснюється під час корекційних занять з психологом.

Уся навчально-виховна робота повинна ґрунтуватися на принципах корекційної педагогіки та розумінні першопричини відхилень у психічному розвитку цих дітей, повинна здійснюватися підготовка в особистісно-розвиваючій сфері дитини. Якщо правильно організувати підхід до кожної дитини, такі діти здатні на значний прогрес у знаннях, уміннях і навичках Позитивна динаміка дає можливість дітям нормально адаптуватися в суспільстві [1, с. 3].

Тому при реалізації психологічної корекції враховуються такі принципи організації коректувально-розвиваючої роботи з дітьми із особливими потребами: єдність діагностики і корекції.

Спостереження за динамікою розвитку дитини в умовах цілеспрямованої коректувальної роботи має важливе значення для визначення шляхів, методів і конкретного змісту на різних етапах навчання і виховання; етиопатогенетичного підходу, за допомогою якого визначається етіологія, механізми і структура особливостей розвитку дитини, що є основою для вибору оптимальної коректувально-розвиваючої програми; комплексного підходу. Діагностична частина програми включає медичне, психологічне, педагогічне, логопедичне дослідження дитини, що дозволяє прогнозувати його подальший розвиток в умовах адекватної педагогічної корекції [16].

Неодмінною умовою успішності корекційної роботи з дітьми є її ранній початок. Ознаки відставання дитини в психічному розвитку можна помітити вже на першому році життя, і чим старшою стає дитина, тим вони помітніші.

Ще однією умовою успішної корекції психічного розвитку дитини, тісно пов’язаною з першою, є комплексний підхід до її здійснення. Працюючи над усуненням певної вади в інтелектуальній діяльності учня, необхідно усвідомлювати тісний взаємозв’язок та взаємозалежність між окремими психічними функціями. Практично неможливо розділити розвиток сприймання, мислення, пам’яті та інших функцій, спочатку зайнявшись однією, а потім іншою. Чим би ми не займалися з дитиною, ми розвиваємо її психіку в цілому, тому, що сприймаючи річ, дитина тут же запам’ятовує її зовнішній вигляд, назву, дії з нею, осмислює її належність до певної групи вже відомих предметів.

Ланцюг формування вищих психічних функцій – уяви, мовлення, понятійного мислення і бере свій початок у чуттєвому пізнанні світу. Воно на все життя залишається основою побудови складної споруди, якою є людська психіка. У дітей із проблемами інтелектуального розвитку ця основа слабка. Через це така важлива роль протягом усього шкільного навчання відводиться збагаченню знань та уявлень дітей про навколишній світ, осмисленню та систематизації цих знань та вмінь, які діти засвоюють (за умовами нормального розвитку) ще в дошкільному віці. При цьому важливо, щоб дитина активно діяла з предметами: спостерігала їх ознаки, порівнювала, знаходила спільне і відмінне за ними [16].

Отже, оволодіння дитиною з особливостями інтелектуального розвитку здатністю мислити, мовленням, засвоєнням знань відбувається більш осмислено й систематизовано. У результаті і функції пам’яті (запам’ятовування та відтворення) стають більш продуктивними.

Важливою умовою успішності корекції психічного розвитку дітей є добір і поєднання відповідних видів діяльності в навчальному процесі та організації дозвілля. Щоб такі діти стали повноцінними учнями, їм треба пройти певний період формування навичок навчальної діяльності. Тому на початку навчання в цих дітей продуктивнішою є гра, яка сьогодні досить широко використовується.

Зрозуміло, що навчання не може будуватися тільки на ігровій діяльності дитини. Хоча ця діяльність легша і продуктивніша спочатку, але для подальшого розвитку дітей необхідно формувати і більш складні види діяльності. З огляду на це, залучення дітей до виконання суто навчальних завдань починається з перших днів роботи з ними. Воно бере початок з вироблення в них здатності виконувати певні правила поведінки на уроці, зосереджувати увагу на вимогах педагога. Через труднощі виконання навчальні завдання для дітей спочатку повинні бути простими, короткими, а перехід від однієї дії до іншої передбачає допомогу.

Важливою умовою успішної корекції розвитку дитини є підтримання її активності та інтересу до виконуваної справи. Збуджує інтерес тільки те завдання, яке дитина може свідомо і успішно виконувати. Водночас воно не повинно бути надто легким, таким, що не потребує жодних зусиль. Поступове нарощування складності завдань тренує інтелектуальні і вольові здібності дитини [4].

Для подолання пасивності дітей, яка становить серйозну перешкоду в корекційній роботі з ними, виняткове значення має позитивна оцінка їх діяльності. Слід мати на увазі, що пасивність цих дітей часто зумовлюється не тільки об’єктивною складністю для них певного завдання, а й невпевненістю у власних силах. Відстаючи в розвитку від своїх ровесників, вони вже встигли закріпити негативний досвід невдач, бо завжди були серед невмілих, гірших і в групі дитячого садка, і в масовій школі, де більшість з них починала навчатися. Кожен, кому доводилося працювати з такими дітьми, не раз переконувався, як під впливом доброзичливого ставлення, похвали, часом перебільшеної, дитина ставала вправнішою, кмітливішою і справді поліпшувала результати виконуваної роботи. Тому, яким би маленьким не був успіх дитини, він не повинен пройти непоміченим. Цим підтримується і розвивається впевненість, повага до себе, яку вона неодмінно захоче зберегти і намагатиметься утриматися на рівні зростаючих вимог до неї.

Отже, корекція дітей потребує тривалої і системної роботи, яка охоплює всі види їх діяльності.

Тільки при суворому дотриманні таких підходів до процесу реабілітації даного контингенту дітей можливо добитися відновлення всіх сфер психічної діяльності, включаючи пізнавальну й емоційно-вольову, що і забезпечує повноцінну інтеграцію і функціонування дітей із особливостями розвитку в соціумі.

Успішність виховання, навчання, соціальної адаптації дитини з розладами розвитку залежить від правильної оцінки її можливостей і особливостей. Це завдання виконує комплексна психодіагностика розладів розвитку. Вона є першим і дуже важливим етапом у системі заходів, що забезпечують спеціальне навчання, коригувально-педагогічну та психологічну допомогу. Саме психодіагностика розладів розвитку дозволяє виявити дітей із вадами розвитку, визначити оптимальний педагогічний підхід, забезпечити індивідуальний психолого-педагогічний супровід дитини, що відповідає її психофізичним особливостям [11].

У загальноосвітніх школах спостерігається чимала кількість дітей, неблагополучних щодо психофізичного розвитку. Виразність їхніх відхилень може бути різною. Для багатьох із цих дітей по потрібні особливі навчальні умови, відсутність своєчасної коригувально-розвивальної допомоги може призвести до їхньої дезадаптації. Тому дуже важливо вчасно виявити дітей не лише з вираженими розладами розвитку, але і з мінімальними відхиленнями від нормативного розвитку.

Отже, практичні психологи забезпечують супровід навчання та розвитку дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі за таким алгоритмом:

1. Перевірка готовності дитини до навчання в школі у дітей, які проходять підготовку до навчання (березень), виявлення навчальних труднощів у дітей, визначення причин цих труднощів у бесіді з батьками; за потреби – скерування до відповідних додаткових фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги.

2. Проведення спостереження за поведінкою дитини на уроках та в позаурочний час, за особливостями її поведінки та взаємодії з однолітками, педагогами.

3. Проведення індивідуальних спостережень, досліджень за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб, аналіз періоду адаптації.

4. Участь у складанні індивідуальної програми супроводу дитини, розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи з урахуванням виявлених особливостей дитини.

5. Участь у підготовці документів для розгляду на засіданні ПМПК.

6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями ПМПК щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг.

7. Участь у розробці необхідних для адаптації матеріалів з переліком форм і прийомів, а саме: надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні методів роботи з нею.

8. Сприяння у створенні позитивного мікроклімату в шкільному колективі та взаємодії з дітьми, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у оточенні ровесників, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами.

9. Надання консультативної допомоги педагогам у роботі з дитиною.

10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку.

Таким чином, забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами є невід’ємною частиною розвитку сучасної освіти. В її основі лежить індивідуальний та диференційований підхід до кожного учасника навчально-виховного процесу: дітей, педагогів, батьків. Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що психологічна служба міста вважає за необхідне створювати в навчальних закладах комфортні умови для формування у дітей з особливими освітніми потребами навичок самостійності, впевненості, мобільності, адже всі діти є цінними і активними членами суспільства.

Список використаних джерел та літератури

1. Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. К.: Мікрос-СВС. 2003.112 с. (Психологічний інструментарій), с.13, 30.

2. Діти з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі / Л. О. Дубейко, ЗШ № 11, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл. №3(51) березень 2013 р.

3. Діти з особливими потребами в школі: Психолого-педагогічний супровід / Ольга Романова та ін.. К.: Шк. Світ. 2011. 128 с. (Бібліотека «Шкільного світу»). с. 39.

4. Е. И. Рогов «Настольная книга практического психолога», частина ІІ, Москва «Владос», 2000.

5. Ілляшенко Т. Концепція державних освітніх стандартів для дітей із затримкою психічного розвитку // Дефектологія. 2000. № 3. с. 6-8.

6. Коробко С. Л., Коробко О. І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. К.: Літера ЛТД, 2006. 416 с. (с. 99-101).

7. Любов Полудень. Корекційно-розвивальна програма для дітей із затримкою психічного розвитку. Газета «Дефектолог», листопад 11(35) 2009.

8. О. Л. Нагула, Н. С. Гончар Комплексна діагностика психологічної готовності дітей дошкільного віку до навчання у школі / узагальнений досвід психологічної служби гімназії №48, м. Київ, 32 с., с. 15.

9. Психологічна допомога батькам / Упоряд. О. Главник. К.: Шкільний світ. 2002. 112 с. (Психолог. Бібліотека), с.15-16, 92-93.

10. Розвивальні та корекційні заняття психолога / Упорядник Т. Гончаренко. К.: Ред. Загальнопед. Газ. 2004. 120 с. (Бібліотека «Шкільний світу»), с.42-43, 83-96.

11. Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упоряд.: С. Максименко, В. Маценко, О. Главник К.: Мікрос-СВС, 2003.112 с. (Психологічний інструментарій), с. 6-7, 34-35.

12. С. М. Дмитрієва, О. О. Таніна Психокорекційна робота з дітьми не готовими до шкільного навчання. Житомир. 2000.

13. Скворчевська О. В. Ігрові методики роботи з учнями 1-4 класів. Х.: Вид. група «Основа». 2007. 208 с. (Школа класного керівника). с. 31-45.

14. Терлецька Л. Шкільна психодіагностика К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. 120 с. (Бібліотека «Шкільного світу»). с. 31-32.

15. Туріщева Л. В. Діти з особливостями розвитку в звичайній школі. Х.: Вид. група «Основа». 2011. 111. [1] с. (Серія «Психологічна служба школи»), с. 6-9.

16. Чубар О., Луценко Т. Навчання учнів з особливостями розумового розвитку URL: http://miskvo.at.ua/index