Олександр Вознюк МОДЕЛЬ ПСИХОКОРЕКЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Олександр Вознюк

МОДЕЛЬ ПСИХОКОРЕКЦІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Подається авторська інтегральна модель психологічних феноменів людини та універсальна система психокорекції, що базується на функціональній спеціалізації структур мозку, що беруть участь в генезі емоційних реакцій. На цій основі та концепції функціональної асиметрії півкуль головного мозку будується система психокорекції дітей з синдромом Дауна та дітей-аутистів. Показано, що корекція «дітей сонця» передбачає активізацію лівопівкульового начала, а діти-аутисти корегується завдяки розвитку у них правопівкульового начала.

Ключові слова: психокорекція, діти з особливими потребами, синдром Дауна, діти зі спектром аутизму, шизофренія, маніакально-депресивний психоз, психопатологічна вісь, конституціональна вісь.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Нині у більш ніж 50% школярів спостерігається функціональні відхилення в діяльності різних систем організму; дані інституту педіатрії, акушерства і гінекології засвідчують, що лише 7-10% немовлят народжуються здоровими; а Міністерство освіти і науки України виявило різні порушення статури дітей шкільного віку  приблизно у 60% дітей, відхилення від норми у серцево-судинній системі – у 30-40%, неврози – у 30%. Результати вибіркових досліджень того ж міністерства показали, що 36% учнів загальноосвітніх шкіл України мають низький рівень фізичного здоров’я, 34 % – нижчий за середній, 23 % – середній і лише 7 % – вищий за середній, а 1 % – високий.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначене вище зумовлює зростання уваги науковців до корекційно-розвивальної роботи з дітьми з особливими потребами (В. І. Бондар, Н.  М.  Гончарук, B.В. Засенко, І.Г. Єременко, Н. Л. Коломийський, В.Г. Коляденко, М. П. Матвєєва, О. В. Романенко, В.М. Синьов, Т.В. Сак, Т.В. Скрипник, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, В.В. Тищенко, М. К. Шеремет, Л. О. Ханзерук М. Д. Ярмаченко та ін.). У цьому зв’язку робляться спроби побудувати систему корекційної педагогіки, яка б у цілісному вигляді подавала інтегрувала множину психокорегувальних методик [16].

Відповідно, метою статті постає концептуалізація системи психокорекції дітей з синдромом Дауна та дітей-аутистів, яка будується на авторській інтегральній моделі психологічних феноменів людини, котра, у свою чергу, реалізує концепцію функціональної асиметрії головного мозку людини (ФАМ). Основні аспекти ФАМ можна представити у деяких принципових положеннях [4, с. 534-436; 1; 2; 8;  9; 19]:

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. ФАМ людини є виявленням просторово-часової організації мозку, яка пов’язана з особливою диференційованістю матерії, коли залежність свідомості від мозку або формування мозку стало можливим, певно, завдяки еволюції простору та часу, що стало у кінцевому підсумку формами прояву психічних процесів [2, с. 146].

Права півкуля (ПП), яка функціонально й генетично є більш прадавньою, ніж ліва (ЛП), виявляє більшу генетичну обумовленість на відміну від лівої. Еволюція людини в онто- та філогенезі проходить від ПП до ЛП, а від неї до їх функціонального синтезу.

У парній роботі півкулі мозку функціонують асиметрично у часі: ПП – у теперішньому з опорою на минуле, ЛП – у теперішньому зі зверненістю до майбутнього часу [2, с. 140].

Психічні процеси, які залежать від правої півкулі, включають в себе сенсорні асиметрії, а процеси, що залежать від лівої півкулі, співвідносяться з руховими асиметріями [2, с. 51-52]. При цьому права півкуля наближає предмети до спостерігача, а ліва – віддаляє, права віддає перевагу мелодії, гарячій кольоровій гамі, континуальним геометричним формам, а ліва – ритму, холодній кольоровій гамі, дискретним формам [1]. Активність ПП реалізується у стані гіпнотичного трансу [9], а ЛП – здійснює вольове зусилля [11], коли ПП активна у фазі швидкого, а ЛП – повільного сну [8, с. 44-138; 20, с. 23].

Право- і лівопівкульові функції, що диференціюються за ознаками статевого диморфізму, є своєрідним психосоматичним фокусом (вищим психічним регулятором) людського організму, оскільки співвідносяться з такими сторонами людини, як механізм цілеутворення та механізм пошуку (вибору) засобів досягнення мети, емпатія та рефлексія, екстраверсія та інтроверсія, довільна та мимовільна сфери психічної діяльності, перша та друга сигнальна системи, сила та слабкість, лабільність та інертність, збудження та гальмування нервових процесів, фази сну, ерготропні та трофотропні функції організму та ін. [8, с. 44-138].

Стратегії обробки інформації півкулями мозку протилежні, взаємодоповнювальні та взаємокомпенсаторні. ПП функціонує за принципом позитивного, а ЛП – негативного зворотного зв’язку. Правопівкульовий (ПП) спосіб обробки інформації – це емоційно-образний, предметно-експресивний, цілісно-синтетичний, континуальний тип психічної активності, який виявляє багатозначний лінгвістичний та мотиваційно-смисловий контексти сприйняття та освоєння дійсності. ПП – базис підсвідомого, інтуїтивного прояву людської психіки. ЛП стратегія пов’язана з абстрактно-логічним та понятійно-концептуальним, дискретно-аналітичним світосприйняттям, яке виявляється у однозначному лінгвістичному та мотиваційно-смисловому контекстах розуміння світу. ЛП – базис свідомого прояву людської психіки (як показали дослідження О. Р. Лурія [10], люди, котрі не володіють повною мірою абстрактним – вербальним, лівопівкульовим – мисленням, виявляють неспроможність аналізувати якості своєї особистості і, певно, їх не мають), що реалізує соціальні феномени волі та скепсису.

У психології півкульовий дуалізм відбивається в явищі, що іменується «конституційною віссю», полюсами якої є два протилежних кречмерівських конституційних типи – шизотимний та циклотимний (астенічний та гіперстенічний).

Цікаво, що в самій назві «циклотимний» закладено відношення цього типу людини до сфери циклопричинності (пор. з циклічними психозами), в той час як поняття «шизотимний», тобто «розщеплений», дає нам натяк на відношення цього типу людини до сфери класичної лінійної причинності.

У психіатрії півкульовий дуалізм втілено в понятті «психопатологічної осі» [7], що координує відношення між двома полярними типами психічних патологій – шизофренією та циклічними психозами, які співвідносяться з функціями півкуль [19].

Для шизофренії характерна «емоційна тупість та холодність афективного життя... шизофренічну форму мислення часто називають символічною, маючи на увазі ту її особливість, що вона нічого не бере в буквальному сенсі, а все в інакомовному» [6, с. 62-63]. Можна сказати, що шизофреніку притаманне множинне, розщеплене абстрактно-логічне світосприйняття в його крайньому патологічному вираженні, що проявляється в прагненні людини, яка знаходиться під владою цієї патології, все класифікувати, схематизувати.

Це призводить до збіднення енергії шизофреніка, який, як стверджують деякі дослідники, перебуває в прикордонній – парадоксальній фазі психіки. І.П. Павлов з цього приводу писав, під час спостереження шизофренічних симптомів він дійшов висновку, що вони є виразом хронічного гіпнотичного стану; підставою цього стану є слабка нервова система, при цьому така нервова система при зустрічі з труднощами, найчастіше в критичний фізіологічний і суспільно-життєвий період, після непосильного збудження неминуче приходить в стан виснаження, а це виснаження є одним з найголовніших фізіологічних імпульсів щодо виникнення гальмівного процесу як охоронної реакції. Відтак, кататонія і шизофренія – не хвороби, а перший фізіологічний засіб проти хвороби.

Для другого типу патології характерно крайнє вираження цілісного предметно-образного, чуттєво-експресивного світоспоглядання, що проявляється в тенденції все «тоталізувати», кристалізувати у формі надцінного тотального уявлення чи ідеї.

Таким чином, ми маємо розщеплене дискретно-множинне («речовинне», лінійнопричинне) лівопівкульове та цілісне континуально-синтетичне («польове», циклопричинне, тобто ціліснопричинне) правопівкульове відображення світу в його патологічному вираженні. При цьому, як пише Л.С. Виготський, «розщеплення розглядається як функція, що однаковою мірою притаманна хворобливій та нормальній свідомості... яка виявляється в такій же мірі необхідною при абстракції, при довільній увазі, при утворенні понять, як і при виникненні клінічної картини шизофренічного процесу» [6].

Подібним же чином і для правопівкульового, цілісно-континуального, емпатійного відображення світу характерні різні психічні рівні (норма, акцентуація, патологія), які в своїй суті мають загальну психофізіологічну основу. Так П.Б. Ганнушкін, характеризуючи риси конституційно-депресивних осіб, пише, що за їх «похмурою оболонкою звичайно жевріє велика доброта, чуйність та здатність розуміти душевні рухи інших людей» [7].

Зазначена модель відповідає типологічній системі Е. Кречмера, який диференціював людей два полярних типи: шизотимний та циклотимний, між якими міститься проміжний віскозний тип.

Наведені вище, а також деякі інші дихотомії, можна проілюструвати на малюнку, де вони виявляють фрактальну подобу.

Рис. 1. Узгодженість осей, що відображають різні аспекти людини

Висновки та перспективи дослідження. Розглянуті психопатологічна та конституційна вісі постають важливим методологічним підґрунтям розуміння взаємовідношення аутичних розладів (ЛП феномену) і хвороби Дауна (ПП феномену).

Відповідно, хвороба Дауна, яку можна вважати ПП феноменом, корегується завдяки розвитку в дитині ЛП форм психічної активності. У 1866 році англійський науковець Д. Л. Даун описав хворобу, яка у тому числі проявляється у специфічному зовнішньому вигляді, через який науковець назвав цю хворобу «монголоїдною ідіотією». Це можна пояснити такими даними: як засвідчили дослідження В.В. Аршавського, у представників народів, що живуть у Північно-Східних районах Євразії, у стані бадьорості відносно посилена активність правої півкулі [14]. Це засвідчує, що у народів, які знаходяться на «правопівкульовому» рівні розвитку, першу скрипку відіграє активність правої півкулі [4, с. 460].

За таких умов корекція «дітей сонця» передбачає активізацію лівопівкульового начала психічної активності (через форми сенсорної активності, притаманні лівій півкулі – ритм, холодна кольорова гама та ін.), у тому числі розвиток в них особистісного начала завдяки створенню такого соціально-педагогічного й тренінгово-терапевтичного середовища, яке дозволяє дитині-сонця усвідомлювати себе через розвиток рефлексії, розширення соціально-рольового репертуару.

Діти з аутичними формами життєдіяльності реалізують стан укорінення у ЛП психічній активності. Відповідно, ця проблема корегується завдяки активізації у «дітей дощу» ПП активності зі всіма терапевтично-тренінговими наслідками, що з цього випливають.

Список використаних джерел та літератури

1. Балонов Л. Я. Функциональная асимметрия в организации речевой деятельности // Сенсорные системы. Сенсорные процессы и асимметрия полушарий. Л.: Наука. 1985. С. 99–15.

2. Брагина Н. Н. Функциональные асимметрии человека. М. : Медицина. 1988. 288 с.

3. Вознюк А. В. Информационная концепция здоровья личности // Акмеология 2013. Методологические и методические проблемы. Выпуск 22 / Под ред. Н. В. Кузьминой, Е.Н. Жариновой. СПб.: Из-во «Центр стратегических исследований». 2013. С. 37–46.

4. Вознюк О. В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика : Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ імені Івана Франка. 2012. 708 с.

5. Вознюк О. Психоаналітичні методи корекції негативних психоемоційних станів // Психолог. 2007. № 5. С. 28–30.

6. Выготский Л. С. К проблеме психологии шизофрении. // Хрестоматия по патопсихологии. М.: Изд. МГУ. 1984. С. 60–65.

7. Ганнушкин П. Б. Клиника психопатологий, их статика, динамика, систематика. М.: Медицина. 1964. С. 14–16.

8 Голубева Е. А. Индивидуальные особенности памяти человека. М.: Педагогика. 1980. 151 с.

9. Каструбин Э. М. Трансовые состояния и «поле смысла». – М.: КСП. 1995. 215 с.

10. Лурия А. Р. Об историческом развитии познавательных процессов. – М.: Изд. МГУ. 1974. 258 с.

11. Немчин Е. А. Состояния нервно-психического напряжения. Л.: Изд. ЛГУ. 1983. 167 с.

12. Педагогическая психология: Учебное пособие / Под.ред. Л.А.Регуш, А.В. Орловой. СПб.: Питер. 2010. 416 с.

13. Патопсихологические исследования у подростков. Л.: Изд. ЛГУ. 1981. 344 с.

14. Ротенберг В. С. Поисковая активность и адаптация. М.: Наука. 1984. 192 с.

15. Симонов П. В. Корково-подкорковые взаимодействия в процессе формирования эмоций // Журнал высшей нервной деятельности. Bып. 2. T. 41. 1991. C. 211–220.

16. Скрипник Т. В. Системна психокорекцію дітей з розладами аутичного спектра // Педагогічна і психологічна наука в Україні : зб. Наук. Праць : в 5 т. Т. 2 : Психологія, вікова фізіологія та дефектологія. К.: Педагогічна думка. 2012. С. 388–398.

17. Спиваковская А. С. Профилактика детских неврозов. М.: Изд. МГУ. 1988. 200 с.