Тамара Шибистюк ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ ІЗ ДИТИНОЮ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Тамара Шибистюк

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО ВЗАЄМОДІЇ ІЗ ДИТИНОЮ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

У статті висвітлено особливості психологічної готовності педагогів до роботи з дітьми із особливими освітніми потребами. Розглядається різнобічність підходів у дослідженні готовності до педагогічної діяльності та виділяються критерії готовності педагогів до роботи з дітьми із особливими освітніми потребами.

Ключові слова: інклюзія, інклюзивне навчання, інтеграція, корекційно-превентивне навчання, готовність, підготовка, діти з особливими освітніми потребами.

Постановка проблеми. Впровадження інклюзивної освіти є важливим фактором розвитку суспільства, який передбачає навчання усіх без винятку дітей в загальноосвітніх навчальних закладах, а також створення умов пристосування освітнього процесу до особливих потреб дитини. Для того, щоб інклюзивні ідеї могли стати цілковитою реальністю недостатньо лише нормативних чи законодавчих реформ, потрібне правильне розуміння з боку суспільства та педагогів. Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу [3].

Протягом останнього часу постало питання необхідності змін в системі сучасної освіти. Причинами цих змін є: підвищення якості психолого-педагогічної допомоги дітям із психофізичними вадами; створення служб раннього виявлення та ранньої допомоги даної категорії дітей; організація та підготовка спеціалістів, які будуть працювати в новій системі; ріст народжуваності дітей із різними вадами.

Сьогодні загальною метою є розробка концепції корекційно-превентивного навчання, спрямованого на інтенсифікацію процесу формування в дітей з особливими потребами знань, умінь та навичок з подальшою реалізацією її положень у цілісному процесі дошкільного і шкільного навчання.

В умовах запровадження ідей інклюзивної освіти особливу, іноді нову для себе роль, буде виконувати педагог. Адже успішність усього навчального процесу буде залежати від його здатності адаптуватися до нових вимог та особливостей, від здатності й бажання зробити свій власний, індивідуальний внесок у здійснення педагогічного процесу, його розвиток і вдосконалення. Особливу роль у готовності педагога до інклюзивної освіти відіграють його професійно значущі психологічні якості. Адже готовність до інклюзивного процесу полягає не лише у наявності нового методичного матеріалу, матеріальної бази, а і у моральній, психологічній готовності педагога до роботи із дітьми з особливими освітніми потребами.

Психологічна готовність – це не тільки складна системна властивість окремої особистості, це концентрований показник успішності будь-якої її діяльності, міра її професійної здатності.

Психологічна готовність включає в себе, з одного боку, запас знань, умінь і навичок; з іншого – риси особистості: переконання, здібності, інтереси, пам’ять, мислення, увагу, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості. Значення поняття готовності, яке є актуальним сьогодні для педагогіки і психології вищої школи, вимагає переосмислення його змісту та функцій на методологічному й експериментальному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема професійного розвитку фахівця, становлення його професіоналізму в контексті сучасних гуманістичних підходів успішно розробляється в психології праці, акмеології, професійній педагогіці, що знаходить своє відображення у науковому доробку І. Беха, Є. Климова, В. Кудрявцева, С. Батишева, Ю. Поваренкова, О. Романової, В. Рибалки, В. Шадрикова та ін. Фундаментальні основи оновлення вищої педагогічної освіти, розроблення теоретичних і методичних засад професійно-педагогічної підготовки майбутніх педагогів розкриваються в працях В. Андрущенка, В. Бондаря, Ж. Вірної, О. Глузмана, В. Семиченко, В. Сластьоніна, Л .Хомич та ін. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти.

Аналіз психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури свідчить, що різні вчені по-різному визначали психологічну готовність. Наприклад, М. Левітов визначав її як можливість своєчасно приймати рішення в даній конкретній ситуації. Г. Гагаєва визначає психологічну готовність як емоційний стан, що характеризується оптимальним рівнем працездатності аферентних і еферентних систем.

Важливим станом є готовність до діяльності. Існує три її види – це звичайна, підвищена та понижена готовність.

Звичайна готовність буває у людини перед роботою, до якої вона звикла і до якої не має підвищених вимог. Підвищена готовність відбувається завдяки творчому характеру роботи, хорошому фізичному самопочуттю. Понижена готовність може викликатись невмотивованістю особистості і виявляється в помилкових діях, незібраності, неуважності.

Вивченню стану готовності до діяльності велика увага приділялась у роботах А. Ухтомського, Б. Ломова, В. Пушкіна. А. Ухтомський, зокрема, називав стан готовності до діяльності «оперативним спокоєм». [7] Д. Узнадзе визначив, що готовність – це така суттєва ознака установки, яка виявляється у всіх випадках поведінкової активності суб’єкта.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що установка і психологічна готовність є станами, які відрізняються одна від одної за своєю конкретно-психологічною природою, але готовність – більш складне утворення.

Динамічну структуру стану психологічної готовності до діяльності складають такі елементи:

· усвідомлення своїх потреб, вимог суспільства, колективу;

· усвідомлення цілей, рішень, які приведуть до задоволення потреб;

· оцінювання умов, в яких перебігатимуть дії;

· прогнозування появи своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів;

· мобілізація сил у співвідношенні з умовами і завданнями.

Тому метою нашого дослідження є виявлення психологічних чинників готовності педагогічних працівників до навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження. З огляду на те, що до категорії дітей з особливими освітніми потребами в першу чергу відносять дітей з вадами фізичного або психічного розвитку, то основна увага зосереджується саме на особливостях психологічної готовності педагогів до роботи з даною групою дітей. За деякими класифікаціями до цієї ж групи належать діти, позбавлені батьківського піклування, діти з проявами гіперактивності та діти групи ризику, а також діти, що знаходяться на індивідуальному навчанні. Однак, найчастіше дані категорії дітей не є такими, що взаємно виключають одна одну. Важливо зауважити, що тут мова йде лише про дітей, які відвідують загальноосвітні навчальні заклади.

Щодо готовності педагога до роботи з такою категорією дітей, слід звернути увагу на три аспекти: теоретичний, практичний і психологічний. Теоретична підготовка до роботи з дітьми із особливими освітніми потребами включає в себе: базу знань щодо психофізіологічних особливостей таких дітей, в тому числі, пов’язаних зі специфікою конкретного розладу (ММД, гіперактивність, наслідки ДЦП, розумова відсталість, фізичні вади); знання про особливості їх навчальної діяльності; ознайомленість із методиками роботи з даною цільовою групою.

Практична готовність включає наступні складові: володіння методиками навчальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами (в ідеалі, ще й безпосередній досвід роботи); розуміння власних особистісних і професійних обмежень; володіння інформацією про спеціалістів та служби, які здійснюють загальний і спеціальний медичний і соціально-психологічний супровід таких дітей (Монтесcорі-терапія, психологічна діагностика та корекція), при потребі перенаправлення або необхідність отримати додаткову інформацію для більш успішної роботи.

Психологічна готовність педагога до інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами як інтегрована якість особистості включає: систему мотивів, станів, знань, умінь і навичок, певного досвіду педагога, особистісних якостей, які забезпечують успішну педагогічну діяльність.

У структуру психологічної готовності входять п’ять функціонально зв’язаних та взаємозумовлених компонентів – мотиваційний, когнітивний, операційний, оціночний та особистісний.

Мотиваційний компонент психологічної готовності педагогів до взаємодії з дітьми з особливими потребами – це сукупність стійких мотивів до роботи в умовах інклюзивної освіти, спрямованість на здійснення ефективного процесу навчання і виховання, визнання кожної дитини суб’єктом навчально-вихованої діяльності, формування внутрішньої готовності до позитивного сприймання дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Когнітивний компонент, на нашу думку, повинен включати в себе інформацію про психологічні особливості дітей з особливими освітніми потребами та пов’язані з ними труднощі, які можуть виникати у них; інформацію про шляхи надання емоційної підтримки, правильне поводження з цими дітьми для запобігання отримання ними психологічних травм, методи підвищення самооцінки та зниження рівня тривожності учнів.

Операційний компонент – це наявність умінь та навичок, необхідних для діагностики деяких особливостей емоційно-вольової та пізнавальної сфер, адекватного реагування на проблемні ситуації, які виникають у дітей з особливими освітніми потребами, розробки корекційних заходів та здійснення психолого-педагогічної допомоги.

Оціночний компонент передбачає оцінку педагогами досягнутих в процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх навчально-виховним завданням, знаходження причин тих чи інших прогалин. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти.

Особистісний компонент психологічної готовності складають впевненість у своїх силах, прагнення наполегливо і до кінця доводити розпочату справу, здатність рефлексивно ставитись до себе в процесі діяльності та вільно керувати своєю поведінкою і поведінкою інших, активність і саморегулювання, врівноваженість і витримка.

Якщо перші три компоненти психологічної готовності (мотиваційний, когнітивний та операційний) мають функціональний характер, то оціночний та особистісний компоненти психологічної готовності – це особистісні характеристики які формуються в процесі діяльності та спілкування між людьми, розвитку особистості [2, с.187].

Як окремі складові готовності педагога, працюючого з дітьми із особливими освітніми потребами можна виділити роботу з оточенням такої дитини. Така робота передбачає розвиток толерантного ставлення до такої категорії дітей, інших дітей та дорослих. Адже агресивне ставлення інших дітей часто пов’язане зі страхом і нерозумінням, а не відсутністю співчуття чи загальною озлобленістю, як часто це виглядає.

Існують спеціальні програми навчання для роботи з дітьми із особливими освітніми потребами та її оточенням.

Наприклад, одним з дієвих варіантів є спеціальна програма «Дитина-дитині», створена Девідом Морлі в 1979 році. Ця програма включає шість інструкцій щодо дітей з фізичними та психічними недоліками і пояснює, як розбиратись в різних видах інвалідності, дає розуміння особливостей таких дітей, їх сильних і слабких сторін.

На сучасному етапі великого значення набуває професійна підготовка майбутніх педагогів до роботи з дітьми із особливими освітніми потребами. Кінець ХІХ – початок ХХ століття характеризується появою нових досліджень у галузі психології та педагогіки щодо організації педагогічного процесу в навчальних закладах, професійних та особистісних якостей педагога, що стало поштовхом до активного розгляду даної проблеми.

Дослідженням проблеми підготовки педагогів у різних галузях професійної освіти займалися О. Біда, А. Бойко, О. Дубасенюк, К. Дурай-Новакова, А. Кузьмінський, О. Мороз, О. Семеног, Т. Симоненко, В. Сластьонін, І. Зязюн, Л. Кондрашова, Н. Кузьміна, С. Литвиненко, І.Зимна, ін.

Сучасні вимоги до педагога висвітлені у законі «Про загальну середню освіту»: «Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну психолого-педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє виконувати професійні обов’язки в навчальних закладах середньої освіти». У Законі України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), «Концепції національного виховання» знайшли відображення основні вимоги до підготовки педагогічних кадрів і рівня їх професіоналізму [5, 6].

Реалізація зазначених у цих документах завдань потребує розв’язання низки проблем, однією з яких є підготовка педагогів, які повинні забезпечувати ефективну діяльність дошкільних закладів, загальноосвітньої школи, того соціального інституту, який формує особистість на засадах загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, що, в свою чергу, окреслює вимоги до інтелектуальних та моральних якостей педагога.

Сучасний рівень освіти повинен забезпечувати підготовку фахівців нового покоління, які будуть конкурентоспроможними на міжнародному ринку праці.

Висновки і перспективи. У роботі, присвяченій вивченню психологічної готовності педагогів до взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання, ми розглянули теоретичні підходи до дослідження психологічної готовності визначаючи для себе, що успішне формування професіоналізму особистості та діяльності педагогів базується на їх готовності до праці. Провідною складовою готовності до професійної діяльності є психологічна готовність, яка розуміється вченими як комплексне психологічне утворення, як сплав функціональних, операційних та особистісних компонентів.

Під психологічною готовністю традиційно розуміють психічний феномен, за допомогою якого пояснюють стійкість діяльності людини в полімотивованому просторі.

В нашому дослідженні ми окреслили мотиваційно-цільовий аспект психологічної готовності, припускаючи, що саме в мотиваційній сфері відбиваються і виявляються найбільш значущі характеристики психологічної готовності до професійної діяльності.

Практичне здійснення ідеї навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в інтегрованому середовищі вимагає цілеспрямованої підготовки у вищих навчальних закладах спеціалістів різного профілю, у тому числі психологів, логопедів, сурдоперекладачів, асистентів-вчителів.

Для задоволення освітніх потреб таких дітей є створення розгалуженої мережі закладів післядипломної педагогічної освіти.

Перший етап реформування галузі спеціальної освіти фактично завершується.

Свідченням цього є перехід спеціальних закладів на нову структуру та оновлений зміст навчання відповідно до державного стандарту, яким регулюються відносини всіх суб’єктів освітнього простору щодо його запровадження.

Розпочато експеримент з апробації гнучкіших і конструктивніших моделей спеціальної освіти, проводиться розробка ефективніших технологій психолого-педагогічної підтримки дітей з особливостями психофізичного розвитку, особливо на ранніх етапах онтогенезу.

Проблеми спеціальної освіти і соціального захисту таких дітей набувають загальнонаціонального характеру. У їх розв’язані беруть участь не лише владні структури, органи управлінь освіти, педагоги-дефектологи, але й громадські організації, товариства, фонди, батьки таких дітей, що прискорює створення нормативно-правової бази і її відповідність вимогам часу, долає штучні вікові, рівневі, психофізичні обмеження та перепони, які заважають кожній дитині розкрити власний потенціал.

Важливо у цій роботі не розгубити накопичений вітчизняний досвід, який склався історично. І не далеко той час, коли діти з особливостями психофізичного розвитку відчують себе потрібними, захищеними й залученими до повноцінного життя в сучасному суспільстві.

Список використаних джерел та літератури

1. Засенко В. Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні/ К.: ФОП Придатченко П.М. 2007. С. 22.

2. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія/ К.: «СаммітКнига», 2009. 272 с.

3. Назарова Н.М. Специальная педагогика. М.: Академия, 2000. 519 с.

4. Основи інклюзивної освіти: навч.-метод. посіб; за заг. ред. А.А. Колупаєвої. К.: 2012. 308 с.

5. Про дошкільну освіту: Закон України // ВВР. К. 2001. № 49. C.259.

6. Про освіту: Закон України // Законодавчі акти України з питань освіти: За станом на 1 квітня 2004 року / Верховна Рада України; Комітет з питань науки і освіти / І.Р. Юхновський (ред.-упоряд.). Офіційне видання. К.: Парламентське вид-во. 2004. С.21-52.

7. Семиченко В.А. Психологія педагогічної діяльності: навч. посібник. К.: Вища школа, 2004. 335 с. 

8. Софій Н. З. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти/ Інклюзивна школа: особливості організації та управління : навч.-метод. посіб. / кол. авторів: А. А. Колупаєва, Ю. М. Найда, Н. З. Софій та ін. ; за заг. ред. Л. І. Даниленко. К. 2007. 128 с.