Тетяна Балема, Галина Корсун МОДЕЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ «ШКОЛА-ГІМНАЗІЯ» №12 м. КОРОСТЕНЯ

Тетяна Балема,

Галина Корсун

МОДЕЛЮВАННЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ КОМПЛЕКСІ «ШКОЛА-ГІМНАЗІЯ» № 12 м. КОРОСТЕНЯ

З 2016 року навчальний заклад працює над впровадженням інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. В НВК створено модель якісного освітнього середовища для інклюзивної освіти. Педагоги закладу реалізують освітні програми з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей шляхом організації фізичного простору та сприятливого соціально-емоційного клімату. В НВК діє новий підхід до управління закладом освіти в умовах інклюзивного навчання.

Ключові поняття: інклюзія, інклюзивне освітнє середовище, психофізичний розвиток, адаптація, психолого-педагогічний супровід.

Знедолена природою дитина не повинна знати,

що вона малоздібна, що у неї слабкий розум, слабкі сили.

Виховання такої дитини повинно бути у сто разів ніжнішим,

чуйнішим, дбайливішим.

В. О. Сухомлинський

Одним із пріоритетних завдань Нової української школи є формування інклюзивного освітнього середовища.

8 липня 2017 року набрав чинності Закон України № 2053-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Документ закріплює право на освіту осіб з особливими освітніми потребами і надає їм можливість отримувати освіту в усіх навчальних закладах, у тому числі безоплатно в державних і комунальних навчальних закладах, незалежно від «встановлення інвалідності».

У Законі чітко визначено, що інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що забезпечує реалізацію права на освіту осіб з особливими освітніми потребами, а також їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство. Психолого-педагогічна, корекційно-розвивальна та інша допомога особам з особливими освітніми потребами в системі освіти надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням їхніх потреб, визначених в індивідуальній програмі розвитку особи з особливими освітніми потребами.

Інклюзія – це не лише рівний доступ та рівні можливості отримати освіту, а й якість освітніх та інших соціальних послуг.

Українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні» розпочав свою діяльність в Україні ще у 2008 році завдяки підтримці Канадської агенції міжнародного розвитку (СІDA) та партнерської співпраці низки канадських та українських громадських і державних організацій.

Основні компоненти проекту, зокрема: «Освіта» та «Громадянське суспільство», використані при створенні освітнього середовища для інклюзивної освіти в НВК № 12.

Метою проекту є зміна ставлення уряду, закладів освіти та неурядових організацій до проблем людей з інвалідністю, зокрема в царині освіти. Ідеологія проекту ґрунтується на соціально-правовій моделі інвалідності, на визнанні того, що «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі»; на партнерстві освітніх, урядових та громадських організацій, які об’єднують свої зусилля заради розбудови інклюзивної моделі освіти в Україні. Проект розглядає розбудову інклюзії як системний процес, який спрямовано на забезпечення права кожної дитини на якісну, доступну освіту за місцем проживання, задоволення її спеціальних потреб під час навчального процесу.

У компоненті «Освіта» проект:

- розвиває інклюзивну практику на рівні загальноосвітнього навчального закладу;

- забезпечує педагогів, адміністраторів шкіл, батьків знаннями та вміннями, які сприяють досягненню успіху всіма дітьми;

- сприяє змінам у системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів;

- формує новий підхід управління закладом освіти в умовах інклюзивного навчання.

У компоненті «Громадянське суспільство» проект ставить за мету:

- розширення руху «Школа одна для всіх!» шляхом залучення батьків, що виховують дітей з інвалідністю/особливими потребами, до навчального процесу;

- розбудова потенціалу громадських організацій, які опікуються питаннями освіти дітей з інвалідністю/особливими потребами;

- партнерство з державними установами, які сприяють розбудові інклюзивного суспільства, в якому цінується кожна особистість незалежно від стану здоров’я, особливих потреб, інвалідності, віку та статі тощо.

Інклюзія в освітній сфері – динамічний процес позитивного реагування на багатоманітність учнівського контингенту та ставлення до індивідуальних відмінностей не як до проблем, а як до можливостей для збагачення навчального процесу. Підхід до освіти, який пропагується Конвенцією ООН щодо прав інвалідів, ґрунтується на тому, що інклюзивна освіта не лише забезпечує найкраще середовище для навчання, включаючи осіб з розумовими вадами, але й допомагає усунути бар’єри та зруйнувати деякі стереотипи їхньої поведінки на користь успішної адаптації в суспільному житті. Така концепція сприяє створенню суспільства, яке готове прийняти людей з інвалідністю замість того, щоб сторонитися їх.

Кожна країна для себе на певний проміжок часу може забезпечити «особливу турботу» тій чи іншій групі дітей, використовуючи ідеологію інклюзивного навчання. Наприклад, Україна формує сьогодні нову освітню філософію щодо реалізації права на освіту дітей з інвалідністю / особливими потребами/і робить на цьому основний наголос, впроваджуючи інклюзивне навчання.

Закон України «Про освіту» визначив поняття особи з особливими освітніми потребами. Це «особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту». Тобто до категорії таких осіб можуть належати не тільки учні з інвалідністю, а й внутрішньо переміщені особи, діти-біженці та діти, які потребують додаткового та тимчасового захисту, особи, які здобувають спеціалізовану освіту та/або можуть прискорено опанувати зміст навчальних предметів, учні з особливими мовними освітніми потребами (наприклад, ті, які здобувають загальну середню освіту мовами, що не належать до слов’янської групи мов) тощо.

Питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні. Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

Зрозуміло, що зміни в одній сфері життєдіяльності суспільства призводять до змін в іншій. Кожна школа за своєю філософією повинна бути інклюзивною. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучи створити максимально сприятливе середовище для розвитку її потенціалу. Наприклад, якщо освітньою політикою передбачено, що діти з інвалідністю мають навчатися за місцем проживання, то втілення цієї політики вимагає забезпечення архітектурної доступності для них шкільних приміщень і житлових будинків, спортивних, туристичних та рекреаційних об’єктів, доступних транспортних засобів тощо. Тому важливо, щоб політика у сфері освіти осіб з особливими потребами/ інвалідністю розроблялася на засадах партнерства: адміністрації школи, учителів, представників профільних міністерств і відомств, громадських організацій, представників Інклюзивно-ресурсного центру і батьків, а головне самих дітей.

Інклюзивні навчальні заклади мають забезпечити інклюзивний підхід, який полягає у створенні таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти.

Водночас усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до оточуючих. Ключовий принцип, який лежить в основі інклюзивного підходу, полягає в тому, що школи мають бути відкритими для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. До їх числа належать діти з порушеннями розвитку, безпритульні і працюючі діти, діти, котрі належать до мовних, етнічних чи культурних меншин та інші.

«Коли інклюзивне навчання буде повністю опановане, ми зможемо відмовитись від ідеї, що всі діти для того, щоб приносити користь суспільству, мають бути схожими один на одного. Замість цього ми будемо шукати і підтримувати таланти, властиві всім людям. Ми починаємо розглядати нетипові способи, щоб виховувати корисних членів суспільства, і в процесі цієї роботи ми зможемо дати всім дітям відчуття того, що вони потрібні», – Норман Кунц, американський адвокат з питань прав людей з обмеженими можливостями, автор Декларації взаємної залежності.

«Інклюзія для всіх: освітня політика та практика», так наголосив заступник міністра освіти і науки П. Хобзей під час міжнародної конференції. Створення сприятливого освітнього середовища для інклюзивної освіти є пріоритетним завданням НУШ.

Для забезпечення якості інклюзивної освіти необхідні такі умови:

- матеріально-технічна база, оснащена спеціальним обладнанням;

- організаційне забезпечення освітнього процесу, що включає в себе нормативно-правову базу, фінансово-економічні умови, створення інклюзивної культури в організації, взаємодія із зовнішніми організаціями та батьками, інформаційно-просвітницьке забезпечення;

- організаційно-педагогічне забезпечення; реалізація освітніх програм з урахуванням особливостей психофізичного розвитку та можливостей дітей; реалізація варіативних форм і методів організації навчальної та позанавчальної роботи; адаптація методик навчання і виховання до особливих освітніх потреб учнів і вихованців з обмеженими можливостями здоров’я;

- комплексний психолого-педагогічний супровід, організація корекційної роботи;

- кадрове забезпечення. Спеціальна підготовка педагогічного колективу до роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я, у роботі в умовах інклюзивної практики.

У навчально-виховному комплексі «Школа гімназія» № 12 у 2016-2017 навчальному році вперше був відкритий перший клас, в якому розпочали своє навчання учні з особливими потребами. На сьогодні у навчальному закладі відкрито два класи з інклюзивним навчанням.

Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у НВК № 12 створюються відповідні умови. Діти навчаються у класних кімнатах із сучасним обладнанням. Створено універсальний дизайн, який забезпечує максимальну придатність навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, предметів для використання всіма особами під час навчально-виховного процесу. У класному середовищі є доступні матеріали, створений комфорт для успішного навчання учнів. На жаль, багато спеціального обладнання для дітей з особливими потребами є відсутнім, але педагоги закладу шукають альтернативні шляхи виходу з цієї ситуації. Багато спеціального роздаткового та дидактичного матеріалу готують самі.
У закладі створено психолого-педагогічну команду з питань інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами, метою якої є реалізації державної політики щодо забезпечення прав дітей з особливими освітніми потребами на здобуття якісної освіти, інтеграції їх у суспільство, активізації роботи щодо вирішення концептуальних теоретичних і організаційних питань щодо інклюзивної освіти. У її склад входить заступник директора з навчально-виховної роботи, соціальний педагог, психолог, педагоги, асистенти вчителя, логопед та батьки. Ця команда створює індивідуальну програму розвитку дитини. Запорукою успішної реалізації даної програми є ефективна співпраця всіх фахівців, які працюють з дитиною.

Освітній процес в класах з інклюзивним навчанням здійснюється відповідно до робочого плану школи, складеного на основі Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України, з урахуванням потреб учня та його психофізичного розвитку.

Особливістю освітнього процесу дітей з особливими потребами є його корекційна спрямованість. Для проведення корекційно-розвивальних занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 2 до 8 годин на тиждень, відповідно до особливостей психофізичного розвитку дитини. Корекційні заняття регламентуються корекційним компонентом навчального плану, який відповідає контингенту дітей з порушеннями розвитку. Зміст занять відбиває характер наявного у дитини порушення і його наслідків. Одним із важливих аспектів корекційного процесу в умовах інклюзії є соціалізація дітей, усвідомлена адаптація з оточуючою дійсністю і поступове залучення до системи суспільних відносин.

У НВК № 12 створений кабінет для проведення корекційно- розвивальних занять з дітьми з особливими потребами, де діти мають змогу працювати з психологом, логопедом, дефектологом. Кабінет оснащений сухим басейном, пісочницею з підсвіткою, магнітофоном, приладами з мозжичкової гімнастики, роздатковим та дидактичним матеріалами для занять з психологом, логопедом, дефектологом, музичними інструментами для занять з ритміки (металофонами, маракасами, флейтами, трикутниками Бінго та ін.), спортивним інвентарем (спортивна стінка, мат, обручі, скакалки, масажний м’яч, тенісні м’ячі) та ін.

Для забезпечення сприятливих умов навчання дітям з особливими потребами, допомогу надають соціальні служби міста, місцева влада та відділи охорони здоров’я.

В умовах інтегрованого навчання повноправними учасниками педагогічного процесу, які активно впливають на розвиток особистості дитини, є батьки. З метою цілеспрямованої підготовки членів родин дітей з особливими потребами до активної участі у процесі інклюзивного навчання з батьками проводиться ряд заходів: спеціальні тренінги, цілеспрямовані бесіди, круглі столи та консультації.

Робота з батьками проводиться за двома напрямками:

ü    роль і місце батьків у навчальному процесі;

ü    допомога дитині з особливостями психофізичного розвитку з боку батьків – активних членів команди підтримки. 

З педагогами НВК № 12 (44 особи) було проведено опитування, спрямоване на виявлення чинників інклюзивної освіти, які ще не реалізовані в навчальному закладі. Такими чинниками є:

ü    Часткова архітектурна доступність школи – 100%;

ü Недостатній досвід підготовки вчителів до роботи з дітьми з особливими потребами – 56%;

ü    Фронтальний метод навчання – 32%;

ü    Відсутність належних засобів навчання – 38%;

ü    Ускладнені умови праці педагогів – 34%;

ü    Недостатня кількість вузьких спеціалістів(дефектологів, логопедів, сурдо-, тифло-, педагогів) – 54%;

ü   Створення в навчальному закладі спеціальних умов (спеціальні посібники та підручники, необхідні дидактичні засоби, технічне обладнання) – 41%;

ü    Створення дружнього до дитини середовища – 0%.

Отже, педагоги позитивно налаштовані на роботу з дітьми з особливими потребами, намагаються знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, однак недостатня фахова підготовка вчителів знижує ефективність роботи в інклюзивних класах. Гальмівними чинниками є:

-складність для педагога одночасно взаємодіяти з різними дітьми і, таким чином, здійснювати індивідуальний підхід;

-складність у розробці індивідуальних навчальних програм;

-недостатня обізнаність із психологічними особливостями розвитку дітей, котрі мають вади розвитку та специфікою їхнього навчання.

З початком впровадження інклюзивної освіти в закладі систематично проводяться практичні заняття для педагогічного колективу, щоб кожен вчитель міг правильно працювати з дитиною з особливими потребами.

У класах з інклюзивним навчанням працюють асистенти вчителя, які допомагають педагогу правильно організувати навчальний процес.

Більшість педагогів, які працюють в інклюзивних класах визнають, що мають додаткові можливості для професійного удосконалення, а діти з особливими потребами мають кращі адаптаційні можливості: руйнуються комплекси, урізноманітнюється спілкування, відчувають ідентичність та причетність до певної групи тощо. Також діти із задоволенням виконують класні доручення, беруть участь у позакласних та позашкільних заходах, суспільно-корисних справах (прибиранні кабінету тощо). З метою кращої адаптації дітей з обмеженими можливостями до шкільного освітнього середовища, учителі використовують такі форми та методи навчання, як уроки- ігри, екскурсії тощо. На уроках проводяться диспути. Дискусії, діти активно залучаються до групової роботи та інтерактивних вправ. Це все сприяє тому, що за період навчання в загальноосвітньому навчальному закладі в емоційно-вольовій сфері дітей з обмеженими можливостями відбуваються певні позитивні зміни: адекватно реагують на зауваження вчителя, швидше звикають до ритму уроку, краще адаптуються до роботи на уроці тощо.

На думку педагогів учні позитивно і дружньо ставляться до дітей з обмеженими можливостями. Зокрема, вони зазначають, що результативність навчання дітей покращилась, самооцінка значно підвищилась, діти з обмеженими можливостями з готовністю йдуть на контакт з учителями та однолітками. Більшість вихованців НВК № 12 розуміють специфіку розвитку дітей з особливими потребами та вважають, що здорові діти покликані допомогти подолати захворювання своєю увагою та турботою. Коли учні включені колективно у процес допомоги, вони відчувають свою значущість та обов’язок. Дитячі серця швидко відгукуються на допомогу дітям з особливими освітніми потребами, важливо лише дорослим посіяти ці зерна в душі дітей.

Інклюзивне освітнє середовище – це середовище, де всі учні незалежно від свої освітніх потреб здатні навчатися ефективніше, підвищувати свою соціальну компетентність, вдосконалювати комунікативні навички, а також відчувати себе частиною спільноти. Впровадження інклюзивної освіти в НВК № 12 має позитивні результати. Саме завдяки інклюзивному навчанню діти з порушеннями психофізичного розвитку окрім принципово важливої позиції – здобуття якісної освіти нарівні із здоровими однолітками., мають можливість брати участь у різних видах діяльності. У них зростає рівень самостійності і самооцінки, що, безумовно, сприятиме кращій підготовці до самостійного життя.

Можна стверджувати, що таке навчання корисне не лише для дітей з особливими потребами, а й для їхніх однолітків, батьків. Інклюзивне навчання сприяє розвитку емпатії, толерантності, об’єктивній оцінці власних можливостей, формуванню реалістичного світогляду.

Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх навчально-виховних закладів передбачає позитивний вплив на широке коло близьких для них людей: батьків, членів родини. Входження дитини в коло своїх однолітків сприяє поступовій зміні психічного стану батьків – послаблює напруженість, покращує емоційний стан, підвищує ефективність навчально-виховної, реабілітаційно-корекційної роботи.

Активна, вмотивована, ціннісно-зорієнтована і педагогічно керована участь батьків у навчально- виховному процесі обумовлює зменшення їхніх тривог і страхів, мобілізує сили на щоденне і перспективне досягнення успіху, по-новому світосприйняття цілої родини, близьких до неї людей.

Робота в інклюзивних класах дає новий поштовх до самовдосконалення педагога, є умовою формування щирих, демократичних стосунків.

Педагог працюючи в інклюзивному класі, може вдосконалювати свої знання про закономірності розвитку дітей, оцінювати методичний підхід, виробляти власні позиції щодо ефективності тих навчальних технологій, якими він володіє, осягати розуміння сильного, спільного та специфічного у функціональних та потенційних можливостях здобувачів освіти.

Робота у класах інклюзії формує у педагога нове розуміння проблем дітей, що мають особливі освітні потреби. Крім того, вчитель з нових позицій оцінює можливості, працездатність дітей без вад. Перед ним постають нові шляхи виховання особистості.

Водночас, впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітньому навчальному закладі має і слабкі сторони, а саме: проблеми кадрового забезпечення, архітектурного пристосування, фінансування, питань діагностики, організації якості корекційного впливу.

Список використаних джерел та літератури

1.  Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: зб. наук. праць. № 6(8). К.: Університет «Україна». 2009. С. 17–18.

2. Даніелс Елен Р. і СтаффордКей. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. Л.: Тов. «Надія», 2002. С. 23.

3.     Закон «Про освіту», 2017 р.

4.    Іноземцева С. В. Використання педагогічних ідей В.О. Сухомлинського в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. URL:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpkhnpu/TtMNiV/2008_21/11.html.

5.   КОНВЕНЦІЯ про права дитини.

6.    Конвенція про права інвалідів.

7.    Наказ МОН Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року (№ 1034 від 23.07.2013.)

8.  Положення про спеціальні класи та навчання дітей з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладах, наказ МОН від 09.12.2010. №1224.

9. Постанова Кабінету Міністрів «Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», 15.08.2011. №872.

10. План заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 784.

11. Таранченко О. Тенденції сучасної освіти: роль педагога у створенні ефективної інклюзивної школи // Дефектологія. Особлива дитина: навчання та виховання. 2011. №1. С. 19.

12.    Указ Президента України «Про затвердження національної стратегії у сфері прав людини» 25.08 215р. №501.

13.       www.ussf.kiev.ua/ielegalframework/

14.      vippo.org.ua/index.php?pagename=inclusive

15.       https://imzo.gov.ua/tag/inklyuzivna-osvita/

16.      education-inclusive.com