Ольга Шаргіна ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВА ЯКІСТЬ У РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Ольга Шаргіна
ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК
ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВА ЯКІСТЬ У РОБОТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ
ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
У статті
розкрито сутність фасилітації, поняття психологічної фасилітації. Визначено
мету, умови педагогічної фасилітації, роль, уміння психолога-фасилітатора.
Визначено вплив педагогічної фасилітації на взаємодію між учителем та учнями,
особливості спілкування між учасниками педагогічного процесу.
Ключові
поняття: фасилітація, психологічна
фасилітація, педагогічна фасилітація, практичний психолог-фасилітатор,
гуманістичні стосунки, діалог.
Постановка
проблеми. Посилена
увага сучасного суспільства до проблеми гуманізації навчання і виховання тісно
зумовлена з процесами реформування шкільної освіти. Школа стає найважливішим
засобом активізації саморозвитку, самовдосконалення кожної дитини. Виникає
потреба в переосмисленні вчителями своєї позиції щодо методів, прийомів
навчання, ставлення до учнів, взаємодії з ними. У традиційній педагогіці ролі
викладача порівняно з роллю тих, хто навчається, надається велике значення.
На думку К. Роджерса,
основним завданням викладача є полегшення і водночас стимулювання (фасилітація)
процесу навчання для того, хто навчається, тобто уміння створювати відповідну
атмосферу, інтелектуальну й емоційну обстановку в класі, атмосферу
психологічної підтримки. Необхідність переходу на нові концептуальні основи
шкільного навчання, заміна авторитарної моделі педагогічної взаємодії іншою.
Засоби навчальної та
науково-дослідної роботи. Моделлю, заснованою на гуманістичних принципах,
передбачають розкриття методологічних основ явища фасилітації, осмислення
теоретичних основ, сутності фасилітуючої взаємодії. Водночас недостатньо
дослідженим, на нашу думку, залишається питання формування педагогічної
фасилітації психологів як одного з механізмів гуманізації освітнього процесу.
Отже, фасилітація навчання
– допомагати, полегшувати, сприяти, створювати умови для самостійної роботи. Психолог
уже не інформатор, а організатор самостійної роботи учнів, тобто фасилітатор.
Актуальність проблеми,
недостатня теоретична і практична розробленість, необхідність подолання
зазначених суперечностей зумовили доцільність розгляду психологічної фасилітації
як феномену.
Аналіз
актуальних досліджень. Проблема педагогічної діяльності вчителів висвітлена в працях
видатних вітчизняних (Ш. Амонашвілі, Ю. Бабанський, В. Кан-Калик,
Н. Кузьміна, А. Макаренко, А. Маркова, С. Русова,
Г. Сковорода, В. Сластьонін, В. Сухомлинський,
К. Ушинський, В. Шаталов) і зарубіжних учених (Б. Блум,
Д. Дьюї, А. Комбс, Я. Коменський, К. Роджерс,
Л. Шульман та ін.).
Ідея гуманізму педагогіки
чітко відображена у працях багатьох вітчизняних учених: Х. Алчевської, М. Драгоманова,
О. Духновича, Т. Лубенця, А. Макаренка, М. Максимовича, М. Пирогова,
С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського,
І. Франка. Сферу гуманістичної педагогіки досліджували вітчизняні
учителі-новатори (Ш. Амонашвілі, В. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова,
В. Шаталов). Ідея гуманізму висвітлена також у працях таких зарубіжних
учених, як О. Декролі, Дж. Дьюї, Р. Кузіне, С. Френе, Р. Штайнер. Реалізація
гуманістичного підходу в зарубіжних країнах пов’язана з іменами А. Маслоу, Дж.
Оллпорта, К. Роджерса, Р. Мея, В. Франкла та ін. Відповідно до
гуманістичної концепції формування особистості К. Роджерса, людина є
суб’єктом власного життя. Вона вільна у своєму виборі, прийнятті рішень,
намагається виявляти самостійність і відповідальність, саморозвиватися. Людина,
яка вільно рухається шляхом свого особистісного зростання, активно функціонує.
Ураховуючи традиційні
погляди на навчально-виховний процес, що тривалий час домінували в науковій
літературі, вчитель є активним суб’єктом, основна функція якого зводиться до
трансляції певних істин учням як об’єктам педагогічного впливу. Принципово інші
ідеї покладено в основу гуманістичної парадигми освіти, за якою педагогічний
процес є співтворчістю вчителя та учнів, спільним пошуком, спрямованим на
обговорення екзистенціальних (загальнолюдських) проблем. У такій ситуації вчитель
не стільки транслює школярам доробки культури, скільки культивує її подальший
розвиток у процесі педагогічної творчості. У свою чергу, це вимагає від учителя
сформованих умінь ефективно співпрацювати з кожною дитиною, готовності
сприймати її як унікальну особистість, розуміти її думки та прагнення. В умовах
сучасних освітніх трансформацій суть освітнього процесу в педагогічній теорії
та практиці розглядають як організацію суб’єкт-суб’єктної взаємодії його
учасників, спрямованої на узгодження зовнішніх впливів із внутрішніми
властивостями особистості, що забезпечує зміни у її свідомості та поведінці.
Така інтерпретація
відповідає сучасній освітній парадигмі, новим концептуальним підходам – гуманістичній,
конструктивістській, особистісно-зорієнтованій педагогічній ідеології. За умов
організації навчального процесу як взаємодії рівноправних суб’єктів змінюються
функції психолога і учня.
Мета
статті –
розкрити поняття і сутність психологічної фасилітації.
Сьогодні навчання дорослих
набуло актуальності в різних сферах життєдіяльності. Навчання не закінчується з
отриманням атестата чи диплома, а відбувається протягом всього життя. Тому
сучасна школа диктує нові умови і хоче отримати спеціаліста-професіонала
високого рівня, який здатен працювати в нових умовах, постійно поповнювати
знання, використовувати набуті вміння у нових, нестандартних умовах, самореалізуватися
у власній професійній діяльності.
Покликання практичного
психолога створювати і розвивати соціальні стосунки, які сприяють інтеграції
кожної дитини, а саме дитини з особливими освітніми потребами в соціальне середовище,
її активному спілкуванню з іншими, успішній навчальній і професійній
діяльності. У загальноосвітніх школах спостерігається чимала кількість дітей з
порушенням психофізичного розвитку. Виразність їхніх відхилень може бути різною.
Значну кількість становлять діти зі слабко вираженими, а отже, складними для
виявлення, відхиленнями в розвитку рухової, сенсорної або інтелектуальної
сфери. Важливим є своєчасне виявлення учнів із різними відхиленнями й розладами
психічного розвитку в загальноосвітніх закладах та визначення спектра
психолого-педагогічних проблем його розвитку. Вчасна переадресація фахівцям і
надання своєчасної коригувально-розвивальної допомоги.
Впровадження інклюзивного
навчання в загальноосвітні заклади дає можливість не відривати дитину від сім’ї
й суспільства, коли це можливо, і сприяти природному процесу її соціалізації;
надати можливість батькам дітей з особливостями психофізичного розвитку,
свідомого вибору форм і видів В. С. Богданов; взаємозв’язок
соціології із педагогікою – В. М. Сидоренко, О. Л. Скідін,
Н. В. Скотна. Соціально-психологічні аспекти професійної підготовки
розглядалися у працях А. Й. Капської, Г. М. Лактіонової, М. П. Лукашевича.
Центральною ланкою
фасилітативної психології є створення нового типу взаємин між практичним
психологом і дитиною з особливими освітніми потребами, взаємин, які в сучасній педагогічній
і психологічній літературі одержали назву фасилітація (К. Роджерс,
Є. Хусинський, О. Гозман, Л. Куликова та інші). Цей термін у
психолого-педагогічну літературу ввів К. Роджерс. Фасилітація (з
англійської facilitate – полегшувати, сприяти, стимулювати). Ці відносини
називають також «допомагаючими» або «надихаючими».
Фасилітація являє собою
суб’єкт – суб’єктний зв’язок, який виникає в спільній діяльності й спілкуванні практичного
психолога з дитиною, в основі якої лежить збагачення душевно духовних характеристик,
морально-духовне самовдосконалення, гуманізація ціннісно-смислової сфери
особистості, у результаті якої актуалізується процес саморозвитку його
учасників.
Психологічна фасилітація –
процес управління і одночасно конструкції (реконструкції) керованої системи.
При цьому подальший процес є вірогіднішим, нелінійним та незворотним, що
відповідає природі особистісної зміни. Психологічна фасилітація обумовлена
парадоксальним контролем над процесом самореконструкції та самоорганізації
відкритої динамічної системи особистості.
Головними якостями, якими
повинен бути наділений практичний психолог-фасилітатор – це щирість і
відкритість, які означають, що він повинен досконало знати свої власні почуття настільки
добре, наскільки можливо, і не фальшивити, адже дитина є чутливою і все відчуває
серцем.
Важливою складовою умінь
фасилітації є визначення глибини особистісних змін, що підвищує продуктивність саморозвитку
практичного психолога, а також специфічні феномени й ефекти, які виникають у
процесі реалізації даної взаємодії [12, с. 128].
Мета фасилітації –
організація ефективної роботи дітей на засадах гуманізму, особистісного
саморозвитку, конструктивної взаємодії.
Умови фасилітації:
1) проблемність навчання;
2) глибока довіра психолога
до дітей, їх можливостей;
3) повага до дітей;
4) толерантне ставлення до
дітей, розуміння їх реакцій;
5) забезпечення дітей
інформаційними, дидактичними, матеріально-технічними ресурсами.
Роль фасилітатора потребує
від психолога певних умінь:
– уважно слухати,
спостерігати і запам’ятовувати як хід подій, так і стиль поведінки дітей;
– налагоджувати просту і
плідну комунікацію між членами навчальної групи; – аналізувати і корегувати дії
дітей;
– діагностувати і
заохочувати ефективну (корегувати неефективну) поведінку;
– сприяти створенню моделі
ефективної поведінки; – забезпечувати зворотній зв’язок між учасниками
навчального процесу, не використовуючи при цьому «наступальних» і «оборонних»
форм спілкування;
– знаходити та
активізувати конструктивні моделі поведінки при внутрішньогруповій взаємодії;
– активізувати подібні
моделі у міжгруповій роботі;
– викликати довіру дітей,
бути терплячим;
– бути справедливим,
обирати нейтральну позицію при оцінюванні роботи.
Педагогічну
фасилітацію
трактують як взаємодію між учителем та учнем, яка ґрунтується на засадах
гуманізму, полісуб’єктності, толерантності, дозволяє встановити зв’язок
між загально ціннісними ідеалами української, зарубіжної педагогічної
думки і
сучасним станом педагогічної науки і практики, передбачає нагальний
пошук
способів і засобів гуманізації навчально-виховного процесу.
Аксіологічні феномени
проявляються через залучення учасників фасилітативної взаємодії до тих же
цінностей, орієнтацій в спілкуванні на особистість й особистісну гідність обох
сторін, взаємоповагу й дбайливе ставлення до почуттів учасників взаємодії. Це
дозволяє поповнити й зміцнити єдиний простір життєдіяльності практичного
психолога й дитини, що обумовлює їхнє подальше особистісне зближення, в цілому сприяє
взаємозалежному саморозвитку суб’єктів взаємодії.
До числа
емоційно-почуттєвих феноменів умінь фасилітації зараховують, у першу чергу,
феномен емпатії, який включає глибоке проникнення у внутрішній світ партнера, співпереживання,
співучасть; ефект «синхронних переживань», що сприяє взаєморозумінню, прийняттю
тієї або іншої ідеї, чутливості й глибині проникнення в почуття й ціннісно-смислову
сферу учасників взаємодії. Для умінь фасилітації характерним є і «включення»
або зараження. Практичний психолог передає свій емоційний стан дитині в тому
випадку, коли він працюватиме з повною самовіддачею, захопленістю, і буде
переконаний у своїй правоті. «Повідомлення» своїх почуттів і емоцій у деяких
випадках має більшу силу, ніж вербальний виклад інформації. Однак психологічне
зараження відбувається не тільки від педагога, а й від дитини. Практичний
психолог-фасилітатор сам заражається від дитини радістю досягнення істини,
невтомною спрагою пізнання, доброзичливістю, прагненням до спілкування, творчістю.
Збагачення емоційної сфери
кожного учасника навчально-виховного процесу за рахунок потенціалів одне одного
сприяє «емоційному підживленню», що, в свою чергу, включає обмін емоціями й
почуттями.
Процес розвитку умінь
фасилітації є однією із сторін професійного саморозвитку практичного психолога,
його самовдосконалення, самотворчості. Саморозвиток в цьому випадку, припускає
погляд на практичного психолога як на суб’єкт власного розвитку, «автора самого
себе». Беручи до уваги складність і багатогранність саморозвитку й умінь
фасилітації, зокрема, слід зазначити, що власна активність практичного
психолога реалізується у процесах самопізнання, смислотворчості, вироблення
внутрішніх регуляторів поведінки й діяльності (совісті, моральності, цінностей,
ідеалів тощо), духовно-морального самозміцнення, самовизначення й
самореалізації. Створення умов для виникнення й розвитку власної активності практичних
психологів.
Використання вищеперерахованих
засад є необхідною умовою для досягнення успіху та розвитку умінь фасилітації у
практичних психологів та використання їх у роботі з дітьми з особливими
освітніми потребами. Як найважливіша умова розвитку умінь фасилітації у практичних
психологів виділяємо розвиток у них позитивного емоційно-ціннісного ставлення
до себе й до інших (Ш. Амонашвілі, О. Бондаревська, О. Гозман,
В. Сазонов, Г. Шевченко й інші).
Найважливішою передумовою
розвитку умінь фасилітації виступає також попередній досвід цілеспрямованої
самозміни. Чим більший попередній успішний досвід самовиховання, тим більше
здатна особистість практичного психолога до професійного самовдосконалення,
самореалізації, до набуття властивостей і якостей, властивих фасилітатору. З
іншого боку, наявний досвід свідомого самовибудовування дає можливість
педагогові зробити більш ефективну допомогу дитині в її саморозвитку.
Автор поділяє позицію ряду
дослідників, які виділили як найважливіший принцип розвитку умінь фасилітації
принцип орієнтації на саморозвиток практичного психолога (Л. Куликова, Е. Врублевська).
Найбільш повно цей принцип реалізується в юнацькому віці, що є сенситивним для
саморозвитку як цілеспрямованої діяльності самобудівництва. Принцип орієнтації
на саморозвиток практичного психолога вимагає обліку досягнутого рівня його
саморозвитку, створення умов для поглибленого самопізнання й вироблення навичок
свідомої саморегуляції, надання йому волі вибору, прийняття власних рішень,
надання допомоги в духовно-моральному самозміцненні. Всі ці дії створюють
педагогічне забезпечення самовибудовування гуманістичного психолога як
фасилітатора. Не менш значущу роль відіграє принцип створення гуманістичного
середовища для розвитку умінь фасилітації.
Створення гуманістичного
середовища припускає формування творчої співдружності, співтовариства людей,
які свідомо обрали педагогічну професію, як діяльність, спрямовану на допомогу
і підтримку в особистісному самотворенні. Таке середовище характеризують
взаємини без оцінювального, безумовного позитивного сприйняття, щирості й
довіри, взаємної поваги, власної гідності, розуміння й підтримки не тільки в
педагогічному процесі, але й у неформальному спілкуванні. Результатом названих
взаємин стає колектив однодумців, що є живильним середовищем гуманізації
цінностей, мотивації, установок, здатностей і, в остаточному підсумку,
формування фасилітативного стилю поведінки й діяльності практичного психолога.
Висновки
і перспективи
подальших досліджень. Варто звернути увагу на те, що ця взаємодія має виключно
гуманістичний, діалогічний, суб’єкт-суб’єктний характер відносин. Здатність
учителя забезпечити таку взаємодію з учнем, позитивно впливати, активізувати,
стимулювати процес навчання та виховання виявляється в його професійній
діяльності. Формування фасилітучої позиції вчителя в системі науково-методичної
роботи школи уможливлює комплексне одночасне забезпечення таких педагогічних
умов:
– теоретико-методична
підготовка вчителів до фасилітуючої діяльності в освітньому процесі;
– надання управлінської
підтримки процесам особистісно-професійного саморозвитку вчителів.
Подальші дослідження
необхідно спрямовувати на детальніше вивчення поняття і сутності педагогічної
фасилітації.
Отже, виходячи із усього
вищесказаного, можна зробити наступні висновки: під уміннями фасилітації
розуміємо суб’єкт-суб’єктний зв’язок, що виникає в спільній діяльності й спілкуванні
практичного психолога й дитини (при направляючій ролі першого), в основі якої
лежить збагачення духовних характеристик, моральне самовдосконалення, гуманізація
ціннісно-смислової сфери особистості, у результаті чого актуалізується процес
саморозвитку його учасників.
Список
використаних джерел та літератури
1.
Врублевська Е. Г. Педагогические условия развития способности к фасилитирующему
общению в процессе его профессиональной деятельности (на материале учреждений
дополнительного образования детей): дис. канд. пед. наук. Хабаровск:
Хабаровский государственный педагогический университет, 1999. 226 с.
2.
Димова О. И. Педагогические условия развития способности к фасилитирующему
воздействию у будущих учителей: дис. канд. пед. наук. Хабаровск:
Комсомольский-на-Амуре государственный педагогический университет, 2002.
199 с.
3.
Жижина И. В. Психологические особенности развития фасилитации педагога : дис. …
канд. псих. наук. Екатеринбург. 2000. 186 с.
4.
Кондрашихіна О. О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх
практичних психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих.
наук. К, 2004. 20 с.
5.
Організаційно-педагогічні основи методичної роботи / В. І. Пуцов, С. В. Крисюк,
А. І. Воловиченко та ін. К.: УІПКККО, 1995. 180 с.
6.
Павлютенков Є. М., Крижко В. В. Організація методичної роботи. Х.: Вид. Група
«Основа», 2005. 80 с.
7.
Сластенин В. А. Педагогика: учеб. пособие. М.: Издательский центр «Академия».
2002. 576 с.
8.
Степанов С. Ю., Похмелкина Г. Ф., Колошина Т. Ю., Фролова Т. В. Принципы рефлексивной
психологии педагогического творчества // Вопросы психологии. 1991. № 5.
С. 5–15.
9.
Миськів Л. І. Правові проблеми інклюзивної освіти в Україні. Х. : Ніка Нова,
2014. 456 с.
10.
Основи інклюзивної освіти : навчально-методичний посібник / за заг. ред. А. А.
Колупаєвої. К. : «А.С.К.», 2012. 308 с.
11.
Софій Н. З., Найда Ю. М. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти. Інклюзивна
школа : особливості організації та управління : навчально-методичний посібник /
За заг. ред. Л. І. Даниленко. К. 2007. 128 с.
12.
Жерносек І. П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі :
Навч.-метод.посібник К. : УЗМН, 1998.
13.
Державний стандарт початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми
потребами URL:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/607-2013
14.
Про впровадження інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах :
реалії та перспективи. URL:
Коментарі
Дописати коментар