Наталія Крижановська, Руслан Омельчук, Наталія Тржецяк МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ З РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ В УМОВАХ ПСИХІАТРИЧНОГО ЗАКЛАДУ

Наталія Крижановська,

Руслан Омельчук,

Наталія Тржецяк

МЕТОДИ ТА МЕТОДИКИ ПАТОПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДІТЕЙ З РОЗУМОВОЮ ВІДСТАЛІСТЮ В УМОВАХ ПСИХІАТРИЧНОГО ЗАКЛАДУ

Ми маємо справу з найскладнішим,

неоціненним, найдорожчим,

що є в житті, – з дитиною.

Від нас, від нашого вміння,

майстерності, мистецтва, мудрості

 залежить її життя, здоров’я,

розум, характер, її місце і роль у житті.

В. Сухомлинський

В контексті поданої роботи увага концентрується на основних аспектах та методах вивчення дітей з розумовою відсталістю, на критеріях патопсихологічної діагностики і класифікації розумової відсталості. Основними завданням практичних психологів психіатричного закладу є надання психологічної допомоги у вигляді забезпечення високої якості консультаційної, психодіагностичної, психокорекційної, психопрофілактичної допомоги дітям з психічними розладами та їх батькам. Психологи забезпечують вчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини з урахуванням вікових, інтелектуальних та інших індивідуальних особливостей. В своїй діяльності практичні психологи психіатричного закладу керуються вимогами чинного законодавства – Конституцією України, Законом України «Про психіатричну допомогу», постановами Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями МОЗ України, УОЗ держадміністрації, положенням та статутом лікарні, положенням про відділення, наказами по лікарні, рішеннями медичних та лікарняних рад та етичним кодексом практичного психолога.

Ключові поняття: принципи, розумова відсталість, особливості розвитку, патопсихологічні діагностичні критерії. 

Предметом психології розумової відсталості є вивчення психологічних особливостей осіб із порушеннями інтелектуального розвитку, механізмів та особливості засвоєння соціокультурного досвіду і закономірності пізнання оточуючого світу.

Розумово відсталі діти – складна та неоднорідна категорія дітей з порушенням психічного розвитку, тому потребують спеціального підходу та освіти.

Постановка проблеми. Пізнання – складний процес поступового відтворення у свідомості в сукупності образів і понять, сутності речей і процесів, включаючи саму людину і життя суспільства. Результатом пізнавальної діяльності є знання. Вони виникають, функціонують, удосконалюються в процесі активної практичної діяльності людини. Пізнавальні процеси в рамках діяльності виконують роль інструментів пізнання навколишнього світу. Психологія розумово відсталих дітей – один з напрямів спеціальної психології, що розглядає динаміку пізнавальної діяльності та особи розумово відсталих дітей дошкільного і шкільного віку.

Аналіз останніх робіт. У своїх роботах вчені дійшли висновку, що робота з дітьми, в цілому, з особливими освітніми проблемами має бути спрямована на організацію цілеспрямованої підтримки через надання психологічної, соціальної допомоги всіх учасників навчально-виховного процесу. Особлива роль у цьому процесі належить працівникам психологічної служби та їх співпраці з вчителями, батьками, працівниками ІРЦ, громадськістю.

Розумово відсталою називають таку дитину, у якої є стійке порушення пізнавальної діяльності унаслідок органічних пошкоджень головного мозку. Психологія розумово відсталих дітей знаходиться на стику багатьох наук і значною мірою залежить від ступеня розробленості теоретичних проблем філософії, дитячої неврології і психіатрії, фізіології, вищої нервової діяльності, дитячої, вікової і спеціальної психології, загальної і спеціальної педагогіки, соціологи.

Предметом психології розумової відсталості є вивчення психологічних особливостей осіб із порушеннями інтелектуального розвитку, механізмів та особливості засвоєння соціокультурного досвіду і закономірності пізнання оточуючого світу.

Завдання психології розумової відсталості – визначення своєрідності загальних, особливих та індивідуальних рис, властивих психіці розумово відсталих дітей, виявлення характерних для них недоліків, що обумовлюють розвиток дитини і її здатність соціально адаптуватися. Психологія розумової відсталості безпосередньо пов’язана з рішенням проблеми диференціальної діагностики, а також з питаннями корекційно-спрямованого виховання і навчання, що передбачають послідовну підготовку розумово відсталого учня до інтеграції в оточуюче середовище.

Теоретичний аналіз та узагальнення наукових досліджень з проблеми вивчення розумово відсталих дітей свідчить, що недорозвиток пізнавальних процесів, недоліки мовлення, порушення мотиваційної й вольової сфер негативно впливають на вироблення в них усвідомлених, адекватних ситуації форм поведінки (Л. С. Виготський, О. В. Гаврилов, Г. М. Дульнєв, І. Г. Єременко, Г. Г. Запрягаєв, С. Ю. Конопляста, К. С. Лебединська, В. І. Лубовський та ін.).

Пізнавальні процеси розумово відсталих дітей формуються в умовах неповноцінного чуттєвого пізнання, мовного недорозвинення, обмеженої практичної діяльності, тому розумові операції цих дітей уповільнено розвиваються і володіють своєрідними рисами.

Розумова відсталість – це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори головного мозку.

Залежно від глибини пошкодження мозку традиційно виокремлюють три ступені розумової відсталості: дебільність, імбецильність, ідіотію.

Особливості розвитку пізнавальних процесів у дітей з розумовою відсталістю

Відчуття і сприймання. У дітей з ушкодженою нервовою системою, відчуття та сприймання формуються уповільнено, із великою кількістю особливостей та недоліків.

Дослідження М. М. Нудельмана показало, що в одному й тому ж міському пейзажі, побаченому у вікно, розумово відсталі діти бачили менше предметів, ніж нормальні діти. Дослідження Е. А. Євлахової показали, що розумово відсталі діти не розрізняють вирази обличчя, зображених на малюнках. Дивлячись на будь-який предмет, розумово відстала дитина не прагне роздивитись його в деталях, розібратись в його властивостях, вона задовольняється загальним впізнаванням предмета. Їм легше побачити в людині, що зайшла в двір, просто дядю, а не сусіда.

Недорозвиток сприймання призводить до затримки формування мовлення та до поганої орієнтації в навколишньому світі, в часі та просторі. Якщо уявити собі, що отримання інформації про зовнішній світ вузькі, важкодоступні, якщо обриси зовнішнього світу у дитини розмиті, розпливчасті у її уявленнях, – зрозумілим стає виникнення її розумової недостатності.

Мовлення розумово відсталої дитини бідне та поверхневе. Дитина довго не засвоює нові слова та словосполучення, виділяє та розрізняє лише деякі слова. Це і є першою, основною причиною запізнілого та неповноцінного розвитку мовлення. Розумово відсталі діти погано розрізняють звуки, особливо приголосні. Розумово відсталій дитині важко правильно писати букви, що зумовлює труднощі формування почерку. При навчанні письму та читанню виявляються дефекти зорового аналізатора та просторової орієнтації. Діти пишуть іноді дзеркально, гублять рядки при письмі та читанні.

Мислення розумово відсталої дитини тугорухоме, інертне, носить конкретний характер. Операційна сторона мислення знижена, особливо недостатній рівень узагальнення, а абстрагування частіше недосяжно. Слабкість узагальнень – проявляється в тому, що діти погано засвоюють правила та загальні поняття. Також хворі діти важко розуміють внутрішні логічні зв’язки, оскільки просто їх не виділяють. Судження носять поверхневий характер внаслідок надмірної малорухливості, в’язкості інтелектуальних процесів, схильності застрягати на одних і тих же деталях.

Дефекти сприйняття дитини, надмірно бідний запас уявлень, обмежений словарний запас, вкрай обмежений ігровий досвід, недостатня загальноосвітня обізнаність позбавляють дитину тієї необхідної бази, на основі якої повинно розвиватись мислення. Розумово відсталим дітям властива швидка втомлюваність: наприклад, розпочавши правильно виконувати задану інструкцію, вони нерідко «сходять» з правильного шляху через випадкову помилку або випадкове відволікання уваги на сторонні подразники.

Пам’ять. Характерною особливістю всіх розумово відсталих дітей є невміння цілеспрямовано заучувати та пригадувати. Як показали дослідження (обстеження), розумово відсталі діти засвоюють все нове дуже повільно, лише після багатьох повторень. Швидко забувають сприйняте і не вміють вчасно користуватись набутими знаннями та вміннями на практиці. Розумово відсталим дітям малодоступні опосередковані прийоми запам’ятовування Також погано вони розуміють та не запам’ятовують абстрактні словесні пояснення. Якщо розумово відсталим дітям читають вголос оповідання, вони прагнуть запам’ятати окремі фрази, а не вникають у його зміст. Розумово відсталі діти часто відповідають: «Не пам’ятаю», що свідчить про слабкість цілеспрямованої діяльності.

Увага. Характерною особливістю уваги у розумово відсталих дітей є звужений об’єм, низька концентрація та знижена переключаємість з одного завдання на інше. Л. С. Виготський приєднувався до тих дослідників, які вважали, що існує два види уваги – мимовільна та довільна. Відповідно до своєї теорії опосередкованого характеру вищих психічних процесів він розглядав слабкість довільної уваги у дебілів, як одну з причин, що перешкоджають формуванню понять.

РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (F70-73)

Діагностична робота практичного психолога психіатричного закладу включає в себе первинне обстеження, а також систематичні етапні спостереження за динамікою і процесом корекції психічного розвитку дитини. Колегіальне обговорення результатів обстеження спеціалістами (психолог, лікар-психіатр) дозволяє виробити єдине уявлення про характер і особливості розвитку дитини, визначити загальний прогноз її подальшого розвитку, комплекс необхідних корекційно-розвиваючих заходів.

Основні патопсихологічні діагностичні критерії: виникли до 3-х років – нездатність до навчання й формування понять, дефіцит інтелекту, дефіцит загальних відомостей і знань, примітивність і конкретність мислення, нездатність до абстрагування, підвищена сугестивність, емоційні розлади.

Легка розумова відсталість (F70):

IQ в діапазоні 50–69, відповідає віку 9–12 років. Соціальне функціонування обмежене, але можливо в будь-якій суспільній групі.

Мова розвивається із затримкою, але вона використається в повсякденному житті. Можливе досягнення повної незалежності в догляді за собою (прийом їжі, комфортне поводження), домашніх навичках. Основні утруднення в шкільній успішності, затримка навчанню читанню й написанню. Можлива часткова компенсація завдяки соціальному оточенню. Мислення предметно-конкретне, абстрактне мислення недостатньо розвинене. Можливе навчання некваліфікованій ручній праці. Емоційна й соціальна незрілість. Відповідає дебільності.

Помірна розумова відсталість (F71):

IQ в діапазоні від 35 до 49, відповідає віку 6–9 років. Рівень соціального функціонування обмежений межами родини й спеціальної групи.

Відставання в розвитку розуміння й використанні мови, навичок самообслуговування й моторики, помітне з раннього віку. У школі розвиваються тільки базисні навички при постійній спеціальній педагогічній увазі (спеціальні школи), мають потребу в нагляді. Мовний запас достатній тільки для повідомлення про свої потреби. Фразова мова слабко розвинена. Часто сполучається з аутизмом, епілепсією, неврологічною патологією. Відповідає неглибокій імбецильності.

Важка розумова відсталість (F72):

IQ в межах від 20 до 34, відповідає віку 3–6 років. Рівень соціального функціонування низький.

Причини в основному органічні. Сполучається з вираженими моторними порушеннями. Подібно з помірною розумовою відсталістю. Відповідає глибокій імбецильності.

Глибока розумова відсталість (F73):

IQ нижче 20, відповідає віку до 3 років. Не здатні до розуміння й виконання вимог або інструкцій. Часте нетримання сечі й калу. Моторика грубо порушена. У більшості випадків встановлюється органічне мозкове ураження. Часті важкі неврологічні прояви, такі як епілепсія, а також розлади зору і слуху. Відповідає ідіотії.

Раннє розпізнавання психічного недорозвитку дуже важливе, оскільки воно дозволяє приступити до стимулюючого лікувально-психолого-педагогічне втручання на такому етапі розвитку, коли чутливість ЦНС дозволяє сподіватися, що можливе значне зменшення наслідків ураження мозку або відставання розвитку.

Патопсихологічне обстеження дітей спрямовано на виявлення змін у когнітивних, емоційно-вольових та комунікативних сферах при постановці або уточненні діагнозу. В по-дальшому, з метою визначення рівня розвитку інтелектуальних функцій рекомендовано проведення диференціальної діагностики (диференціювати з сімейно-педагогічною занедбаністю, деменцією). Для найбільш якісного проведення диференціальної діагностики потрібна систематизація особливостей психологічного розвитку розумово відсталих дітей, дітей із порушенням психологічного розвитку та загальним недорозвитком мовлення (табл.).

Таблиця

Диференціація особливостей психологічного розвитку розумово відсталих дітей, дітей із порушенням психологічного розвитку

РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ	ПОРУШЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ
- стійке порушення пізнавальної діяльності, має незворотній характер; - усі порушення стійкі	- на фоні швидкої виснажливості, такі діти вирізняються тим, що мають високі компенсаторні можливості, але їх розумова працездатність носить не стійкий характер; - в основі ЗПР – органічна недостатність ЦНС
СПРИЙНЯТТЯ
- сприйняття спотворене або не сформоване; - порушена вибірковість; - відрізняється меншою диференційованістю (часто плутають графічно подібні літери, цифри); - характерна вузькість обсягу (вихоплюють окремі частини в об’єкті, не бачать важливий матеріал); - знижений рівень узагальнення, недосяжність абстрагування (не вміють виділити головне, не встановлюють логічні зв’язки між частинами, не розуміють внутрішній зміст); - носить безсистемний характер; - значно пізніше починають розрізняти кольори, не відчувають розрізнення відтінків; - труднощі сприйняття простору і часу, без контролю дорослого не орієнтуються в просторі	- уповільнені процеси переробки інформації; - загальна пасивність сприйняття (складні завдання підміняють легкими); - порушено сприйняття предметності і структурності (відчувають складність при розпізнаванні предметів, що знаходяться в незвичному ракурсі, на контурних і схематичних зображеннях)
МИСЛЕННЯ
- знижена активність розумових процесів; - характерна не сформованість логічних операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення; - провідним є наочно-дієве мислення; - характерна некритичність, неможливість самостійно оцінити свою роботу	- не рівномірно розвиваються види мислення: виражене відставання в розвитку словесно-логічного мислення, ближче до рівня нормального розвитку
ПІЗНАВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
- характерне недорозвинення пізнавальних інтересів (не відчувають потреби в пізнанні); - спотворені уявлення про навколишній світ; - досвід вкрай бідний; - відсутня навчальна мотивація	- характерна низька пізнавальна активність; - уникають інтелектуальної напруги аж до відмови від діяльності
УВАГА
Характерна слабкість довільної уваги, виражається в: - малій стійкості; - труднощах розподілу; - сповільненим переключенням; - відсутності концентрації на завданні	Відзначається: - нестійкість (коливання) уваги; - знижена концентрація; - зниження обсягу, вибірковість; - підвищене відволікання; - знижений розподіл; - труднощі в переключенні з одного виду або знайденого способу діяльності на інший
ПАМ’ЯТЬ
- знижено обсяг запам’ятовування; - важко усвідомлюються і запам’ятовуються внутрішні логічні зв’язки; - опосередкована смислова пам’ять слабо розвинена; - властива епізодична забудькуватість	- низький рівень продуктивності; - краще запам’ятовується щось яскраве, цікаве; наочний матеріал, ніж вербальний; - відсутній активний пошук раціональних прийомів запам’ятовування і відтворення
ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВА СФЕРА
- характерна несформованість, не зрілість емоційної сфери; - провідними є інстинкти; - наголошується слабкість власних намірів, спонукань, велика сугестивність; - діяльність не цілеспрямована; характерна відсутність контролю над настроєм (невмотивований раптовий сміх або сльози)	- емоційний розвиток затримано (дитячість, гіперактивність, інфантилізм); - відчувають труднощі в адаптації (засвоєння норм поведінки); - страждає планомірність діяльності (припускають, що повинно вийти, але не можуть спланувати діяльність)
ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ
- несформована самооцінка; - відсутність критичного ставлення до себе; - не є ініціаторами спілкування; невибагливі в контактах; - немає потреби в спілкуванні; - гра впродовж тривалого часу залишається провідним видом діяльності	- взаємодіють з дітьми молодшого віку, є ініціаторами спілкування; - уникають конфліктних ситуацій або є ініціаторами конфліктів; - занижена самооцінка
РОЗВИТОК МОВИ
- характерна пізня поява формування фразової мови; - бідний словниковий запас (вагаються у виборі слів); - складний характер порушення звуковимови (дифузний); - утруднене розуміння складних інструкцій; - у мові присутні шаблони, штампи, спостерігається ехолалія; - не розуміють логіко-часові конструкції; - не критичні до свого дефекту; - грубі порушення в письмовій мові; - не намагаються зрозуміти прочитане	- звуковимова порушена незначно, або мова в нормі; - мова забезпечує комунікативну функцію; - здатні переносити вироблені мовні навички у вільне спілкування; - більше часу потрібно для розуміння інструкції; - порушений порядок слів у реченнях; - у вимові багато слів-паразитів; - характерні порушення в письмовій мові; - позитивна динаміка під час корекційної роботи

Згідно локальних протоколів патопсихологічного обстеження дітей, пацієнтів з психічними та поведінковими розладами (шифр за МКХ-10 – F-70 – F73) надані рекомендації щодо обсягу патопсихологічного обстеження первинних пацієнтів:

 – ознайомлення з анамнезом;

 – методи та методики на дослідження стану когнітивних процесів й інтелекту;

 – методи та методики на дослідження емоційно-вольової сфери;

 – методи та методики на дослідження особистісної сфери.

Практичний психолог визначає, які методики включати під час діагностичного обстеження для вивчення стану інтелектуального розвитку. Орієнтовний загальний обсяг патопсихологічного обстеження первинних дітей рекомендовано проводити у дві зустрічі, загальною тривалістю 2 години.

Пам’ять:

методика механічного запам’ятовування «10 слів»;

методика безпосереднього запам’ятовування речень за Стенфордом-Біне;

дослідження опосередкованого запам’ятовування (методика «Піктограми»);

Увага, сенсомоторні реакції:

відшукування чисел за таблицями Шульте;

проба на перемикання уваги Шульте-Горбова;

відлік (від 100 по 7, від 200 по 13);

рахунок по Крепеліну;

Мислення:

класифікація;

виключення;

піктограми;

асоціативний експеримент;

називання 60 слів;

інтерпретація прислів’їв, метафор, приказок;

порівняння понять;

виділення суттєвих ознак;

прості аналогії, складні аналогії;

встановлення послідовності подій;

розуміння розповідей та сюжетних картин.

Дослідження інтелектуальної сфери (на вибір):

- тест Векслера (дитячий варіант);

- таблиці Равена (шкала прогресивних матриць);

- схема тіла (прав-ліве орієнтування, пальцевий гнозис, відтворення положення пальців і кистей рук).

Дослідження особистісної сфери (на вибір в залежності від інтелекту та критичності мислення досліджуваної дитини): самооцінка Дембо-Рубінштейн, методика дослідження тривожності Спілбергера, проективні малюнкові тести («будинок, дерево, людина», «неіснуюча тварина», «малюнок родини», «малюнок людини» й інші).

Специфічні методи дослідження дітей:

- бесіда з батьками й іншими родичами;

- вивчення документації (медична карта);

- вивчення продуктів творчості дитини (малюнки, вироби й прописи й інше);

- спостереження за поведінкою дитини в ситуації спонтанної й експериментальної ігрової діяльності;

- аналіз результатів діяльності – малюнки, ліплення, пісок, тест дитячої апперцепції (САТ);

- метод експерименту;

- метод тестування (опитувальник АСВ – аналіз сімейних взаємин), опитувальник дитячо-батьківських відносин Століна).

Висновки. У процесі дослідження були розглянуті основні аспекти розвитку пізнавальних процесів розумово відсталих дітей та методи патопсихологічного обстеження дітей з розумовою відсталістю в умовах психіатричного закладу. Тобто, розвиток пізнавальних процесів йде специфічно, здійснюється уповільнено, іноді з різкими відхиленнями.

Діагностика розумової відсталості фактично є експертизою, оскільки вона на багато років вперед визначає долю дитини, можливості її навчання, професійні перспективи і її майбутнє місце в житті суспільства. Тому важливо точно визначити характер можливих порушень, оскільки від цього залежить як подальший життєвий шлях самої дитини, так і психологічної атмосфери в її сім’ї.

У психіатричному закладі діагностика дітей з розумовою відсталістю є багатосторонньою та мультидисциплінарною, а саме клінічні методи використовують лікарі; психологічні шкали й методики застосовують психологи; педагогічні засоби знаходяться в руках вихователів.

Список використаних джерел та літератури

1. Кузава І. Б. Теоретико-методологічні аспекти інклюзивної освіти дітей дошкільного вік, які потребують корекції психофізичного розвитку // Педагогічний пошук. Луцьк. 2012. № 1 (73). С. 21–23.

2. Выготский Л. С. Проблема умственной отсталости. М. 1956, С. 453–480.

3. Забрамная С. Д. Психолого-педагогическая диагностика умственно развития детей. М. 1995.

4. Колесник І. П., Кравець Н.П. Робота з розумово відсталими дітьми-сиротами»: навчальний посібник. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова. 2014. 86 с.

5. Максименко С. Д., Коваль І. А. Медична психологія / За редакцією С. Д. Максименка. Підручник. Вінниця: Нова книга. 2008. 520 с.

6. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. М.: ВЛАДОС. 2003. Кн. 3: Психодиагностика. 196 с. «Скульптура».

7. Психодигностические методы / Под ред. Р. А. Бодалева, М. А. Дворянин, И. М. Пале. СПб. 2002. 450 с.

8. Психологическая диагностика: проблемы и исследования / Под ред. К. М. Гуревича. М. 1981. 520 с.

9. Психологічний супровід інклюзивної освіти: Методичні рекомендації / За ред. А. Г. Обухівська. Київ: УМНЦ практичної психології і соціальної роботи. 2017. 92 с.

10. Яковлева С. Вплив раннього втручання на діагностику та психічний розвиток розумово відсталих дітей // Дефектологія. 2008. № 3. С. 14.